Що таке податкова застава
Припустимо, що дві особи уклали договір поставки, але одна сторона ухиляється від своїх обов’язків та ігнорує вимоги контрагента щодо оплати товару.
На такий випадок у постачальника повинна бути можливість змусити свого контрагента виконати зобов’язання. Для цього в ЦКУ передбачені способи впливу на несумлінного контрагента. Це так звані види забезпечення виконання зобов’язання, як-от неустойка, порука, гарантія, застава та інше.
Застава – це коли гарантією виконання договору виступає майно боржника. Тобто у разі невиконання контрагентом зобов’язань, кредитор має право забрати у нього заставне майно та погасити заборгованість за рахунок такого майна.
Окрім договірних зобов’язань, кожна особа має зобов’язання перед державою, зокрема, платити податки. Якщо особа вчасно не платить, у держави є спосіб змусити таку особу погасити свій борг перед бюджетом.
Цим займається ДФС, а спосіб, за допомогою якого податківці забезпечують сплату податків, називається податкова застава. Це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, які не сплачені вчасно (пп. 14.1.155 ПКУ).
Майно особи передається у податкову заставу і з часом може бути продано для направлення виручених коштів на погашення податкового боргу особи.
По-суті, це та сама застава, що передбачена ЦК України для договірних відносин, але є відмінності.
При договірних відносинах, особа добровільно віддає в заставу своє майно. Податкова застава не потребує згоди платника податків. Майно передається у податкову заставу у разі наявності податкового боргу, незалежно від волі платника.
Передумови виникнення податкової застави
Особа дізнається про можливість застосування до її майна податкової застави, коли отримує письмову податкову вимогу про погашення своїх зобов’язань, яка надсилається платнику у разі виникнення в останнього податкового боргу.
Податковий борг – це сума узгодженого, проте не сплаченого, грошового зобов’язання. Тобто, якщо зобов’язання не узгоджене, то податкового боргу не існує, а отже, не буде й податкової вимоги, без якої не буде реалізовано право податкової застави.
Узгоджене грошове зобов’язання
Зобов’язання зі плати податків стає узгодженим у двох випадках:
1) особа подала декларацію, в якій зазначила суму податків, яку повинна сплатити. Якщо особа, самостійно визначила розмір податків, які повинна сплатити, то таке зобов’язання є узгодженим, адже особа сама визнала свої обов’язки щодо сплати податків;
2) ДФС вийшла на перевірку та нарахувала особі додаткові податки і штрафи. Таке нарахування оформлюється у вигляді податкового повідомлення-рішення (ППР).
Якщо особа не погоджується з ППР і оскаржує його в адміністративному порядку, то зобов’язання за такою ППР стане узгодженим, коли ДФС відмовить платнику в задоволенні його скарги і визнає ППР обґрунтованими.
Якщо особа не погоджується з ППР і оскаржує його в судовому порядку, то зобов’язання за такою ППР стане узгодженим, коли, і якщо, особа програє суд, а правомірність ППР буде встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Таким чином, якщо грошове зобов’язання виникло в результаті перевірки, то воно стане узгодженим лише після негативного для платника завершення процедур адміністративного та/або судового оскарження ППР.
Отже, під час оскарження ППР, зобов’язання є неузгодженим, податковий борг відсутній, ДФС не надсилає податкову вимогу, а право податкової застави не виникає.
Коли виникає право податкової застави
Якщо особа задекларувала податки, але не сплатила їх протягом установленого ПКУ строку, право податкової застави виникає на наступний день після закінчення цього строку. Зазвичай особа повинна сплатити податки протягом 10 днів після граничного строку подання декларації (п. 57.1 ПКУ).
Якщо ДФС в ході перевірки нарахувала особі податки, то право податкової застави виникає з дня виникнення податкового боргу. Відповідний борг виникає, якщо особа не сплатила зобов’язання по ППР протягом 10 днів з моменту узгодження зобов’язання (п. 57.3 ПКУ). Коли зобов’язання по ППР стає узгодженим ми писали вище.
Також право податкової застави виникає у разі відстрочення або розстрочення грошових зобов’язань. Але в цій статті такий випадок розглядатися не буде.
Коли виникає право податкової застави, особа отримує податкову вимогу, в якій зазначено про таке право, а також про розмір боргу, що забезпечений податковою заставою, та попередження про опис активів, які можуть бути предметом податкової застави. Якщо сума боргу менша 1 020 грн, вимога не надсилається (п. 59.1 ПКУ).
Як визначається майно, на яке поширюється право податкової застави
ДФС повинна оформити акт опису, до якого включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Платник зобов’язаний забезпечити податковому керуючому можливість оглянути майно та зробити акт його опису.
У разі перешкоджання роботі податкового керуючого, складається акт відмови платника від опису майна у податкову заставу. На підставі акту відмови, ДФС звертається до суду з вимогою заблокувати банківські розрахунки платника, накласти заборону на відчуження його майна та зобов’язати платника надати можливість скласти акт опису майна у податкову заставу.
Всі ці заборони діють до дня складання акту опису майна, тобто до того, як платник допустить керуючого до майна. Після складання акту опису, ДФС протягом 5 днів реєструє податкову заставу в державних реєстрах, для того, щоб платник не міг самовільно продати майно.
Таким чином, після отримання платником податкової вимоги, ще потрібно здійснити огляд майна та скласти акт опису.
Що відбувається з майном, описаним у податкову заставу
Платник продовжує користуватися майном, включеним в акт опису. Але він повинен допускати керуючого до перевірки стану майна.
За згодою ДФС платник може відчужувати заставне майно. Якщо ДФС протягом 10 днів з моменту отримання від платника відповідного звернення не відповість, платник може реалізувати майно без згоди ДФС.
Готову продукцію та товарні записи платник може продавати без згоди ДФС, але по цінам, не нижче за звичайні, та виключно у разі направлення всіх отриманих коштів на виплату зарплати, ЄСВ та погашення податкового боргу.
Яким чином ДФС продає майно та стягує кошти з платника
ДФС зобов’язана почекати 60 днів з моменту надіслання податкової вимоги, перш ніж стягувати з платника кошти та продавати його майно.
Насамперед ДФС повинна погасити зобов’язання платника шляхом стягнення з нього коштів і лише у разі їх недостатності для погашення боргу, ДФС може продавати майно (п. 95.1 ПКУ).
Для стягнення коштів з банківських рахунків платника або з його ПДВ рахунку у системі електронного адміністрування, а також для погашення зобов’язання за рахунок майна платника, ДФС спочатку зобов’язана звернутися до суду за дозволом на такі дії.
Тобто факт наявності податкового боргу та акту опису майна у податкову заставу не є достатніми підставами для стягнення з платника коштів та продажу його майна. Додатково потрібен судовий дозвіл на такі дії.
На підставі судового рішення ДФС стягує з платника готівкові кошти, що знаходяться у касі платника податків та в інших місцях зберігання коштів.
Продаж майна здійснюється на публічний торгах та/або через торгівельні організації.
Коли не потрібно судового дозволу
Якщо податковий борг утворився в результаті несплати платником грошового зобов’язання, визначеного у податковій декларації, то стягнення готівкових коштів з платника та стягнення коштів з його банківського рахунку може відбуватися без судового дозволу, лише на підставі рішення керівника контролюючого органу, але за наявності одночасно усіх наступних обставин (п. 95.5 ПКУ):
- податковий борг повинен перевищувати 5 млн грн;
- податковий борг не сплачено протягом 90 днів після граничного строку сплати;
- відсутні зобов’язання держави щодо повернення такому платнику переплати з податків.
Отже, право податкової застави виникає лише щодо узгодженого грошового зобов’язання. ДФС повинна надіслати платнику податкову вимогу та здійснити опис майна у податкову заставу. Перед стягненням коштів та продажем майна ДФС зобов’язана звернутися за дозволом до суду.
