Організація виносної та виїзної торгівлі
Поняття виносної та виїзної торгівлі у законодавстві не визначено, але їхній практичний зміст випливає з норм Порядку №833 та Правил №369.
Так, відповідно до п. 3 Правил № 369 продаж товарів може здійснюватися через:
- пункти некапітальної забудови (кіоски, ятки, рундуки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торгові автомати);
- засоби пересувної мережі — автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, магазини-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки);
- розноски, лотки, столики тощо.
Згідно з п. 6.35 ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля» дрібнороздрібна торговельна мережа — це частина роздрібної торговельної мережі, яка об’єднує торговельні об’єкти, розміщувані у спорудах некапітального типу або в пересувних (переносних) технічних засобах, і призначена для організування продажу товарів певного асортименту з використанням найпростішої технології торговельного процесу.
Згідно з п. 12 Порядку №833 у разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням прізвища, імені та по батькові продавця, відомостей про суб’єкта господарювання, що організував торгівлю:
- для юрособи — найменування, адреса і номер телефону;
- для фізособи - підприємця — прізвище, ім’я та по батькові.
Звертаємо увагу, що усі ці відомості оформляються відповідно до законодавства про
мови. Бажано наводити їх державною мовою.
Аналогічні вимоги містяться у п. 21 Правил №369, крім цього, цим пунктом встановлено вимоги до автотранспортних засобів, з яких ведеться виїзна торгівля. Цей пункт також вимагає для фізособи зазначення номера свідоцтва про держреєстрацію та найменування органу, що здійснив реєстрацію. Якщо ФОП під час держреєстрації отримав не свідоцтво, а виписку з ЄДРПОУ, то він вказує дату та номер запису в Єдиному держреєстрі.
Діяльність з виносної та виїзної торгівлі регламентується загальними нормами, що стосуються всіх видів торгівлі. Загальні правила ведення роздрібної торгівлі визначено Порядком №833. Зокрема, при здійсненні виносної або виїзної торгівлі слід забезпечити:
- відповідність місця для ведення торгівлі необхідним санітарним нормам, а технічного стану місця, будівлі та устаткування - вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці;
- продаж товарів та їх обмін згідно з установленими правилами і нормами. Зокрема, згідно з Законом про захист прав споживачів та Закону про РРО.
Засоби вимірювальної техніки, що використовуються у торговельній діяльності, мають бути у справному стані, мати повірочне клеймо та проходити періодичну повірку в установленому законодавством порядку (п. 11 Порядку №833).
Згідно з п. 30 Порядку №833 продаж продовольчих товарів, готових до вживання, а також тих, що швидко псуються, та інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) за межами торговельного приміщення (виїзна, виносна торгівля) здійснюється у відведених для цього місцях за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання та санітарних норм. На кожну партію таких товарів, якщо це передбачено законом, видається супровідний документ, яким підтверджується якість і безпека, із зазначенням найменування товару, виробника, його адреси, дати виробництва (виготовлення), строку придатності.
Важлива вимога до вуличної торгівлі — це простота її асортименту. Продаж складного асортименту не дозволяється – див. п. 4 Правил №369.
Є також і прямі заборони на продаж певних продуктів – у п. 8 Правил №369 наведено цілий перелік товарів, які не можна продавати на вулиці. Зокрема, це продовольчі товари, для яких не створено відповідних санітарних умов продажу, нефасовані і неупаковані продовольчі товари, алкоголь, тютюнові вироби, технічно складні та великогабаритні товари; тканини, взуття (крім домашнього та робочого), швейні вироби (крім робочого одягу і головних уборів для літнього сезону) та вироби верхнього трикотажу, що потребують примірювання; дорогоцінні метали, коштовне каміння та вироби з них (зверніть увагу, що заборона стосується лише коштовного каміння. Отже, напівкоштовне каміння та вироби з них можна продавати у виносній чи виїзній торговельній мережі); та деякі інші товари.
У містах заборонено продавати алкогольні напої та тютюнові вироби, проте в сільській місцевості дозволяється продавати ці товари через автомагазини системи споживчої кооперації за наявності марок акцизного податку. При цьому вік продавця повинен перевищувати 18 років. Поняття алкогольних напоїв для цих цілей визначено в ст. 1 Закону №481.
Зрозуміло, що на виносній торговій точці мають бути забезпечені умови для дотримання санітарних норм та правил, температурних режимів, умов зберігання та продажу товарів. На вуличну торгівлю поширюються загальні заборони на продаж товарів, обіг яких заборонено законодавчими актами, а також товарів, вільна реалізація яких є забороненою.
Пересувні павільйони, автофургони, палатки, лотки, прилавки тощо підпадають під визначення тимчасової споруди для ведення підприємницької діяльності, що наведене в ст. 28 Закону №3038. У п. 1.4 Порядку №244 дано також визначення пересувної тимчасової споруди: це «споруда, яка не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей, у якій може бути розміщене торгове обладнання, низькотемпературний прилавок, лоток, ємність, торговельний автомат, інші пристрої для сезонної роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності». Розміщення тимчасових споруд регламентовано Порядком №244. СГД можуть розміщувати павільйони, автофургони, палатки на підставі паспорта прив'язки, що отримується ними відповідно до розділу ІІ Порядку №244. Паспорт видається органами місцевої ради.
Згідно з п. 1.8 Порядку №244 для розміщення холодильного й іншого обладнання (для забезпечення санітарних заходів або дотримання вимог санітарних норм) поруч із тимчасовою спорудою не потрібно отримувати жодного дозволу. При цьому загальна площа, яку займає таке обладнання, не може перевищувати 25% площі тимчасової споруди, а обладнання має розміщуватися поруч із нею.
До вуличної торгівлі висувається також чимало інших вимог, що стосуються торгівлі загалом. Насамперед це вимоги Закону №1023, Закону №771, Закону №4004, Правил №185. При реалізації харчових продуктів слід також дотримуватись вимог Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі, затверджених наказом МОЗ від 16.04.91 р. №5781-91.
Які мають бути документи на товар на пункті виїзної торгівлі?
Згідно з п. 28 Правил №369 працівники пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі на товари, одержані для продажу, якщо це передбачено законодавством, повинні мати:
- товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, приймальні акти, заборні листи тощо із зазначенням назви, сорту, кількості, ціни та загальної вартості товару;
- документи, згідно з якими надійшли товари, що підлягають обов’язковій сертифікації, з позначенням реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний товар;
- копії гігієнічних висновків, завірених печаткою суб’єкта господарювання, від якого одержано ці товари, щодо товарів, які не підлягають обов’язковій сертифікації відповідно до переліку, затвердженого МОЗ;
- документи, які засвідчують відповідність якості товарів вимогам нормативних документів (для імпортних товарів — копії сертифікатів, викладені мовою країни-експортера та українською або російською мовою, завірені печаткою суб’єкта господарювання, від якого одержано ці товари).
Товаросупровідними документами можуть бути товарно-транспортні накладні, накладні (на товари), накладні на внутрішнє переміщення (на власну продукцію) тощо. Як правило, юрособи, на яких поширюється Закон про бухоблік, отримують такі документи від постачальників.
Фізособи-підприємці бухоблік не ведуть, але певні докумнти теж повинні мати.
Згідно з п. 177.10 ПКУ ФОП на загальній системі оподаткування зобов’язаний вести Книгу обліку доходів і витрат і мати підтвердні документи щодо походження товару: товарно-транспортні накладні, накладні та інші подібні документи. Ці документи потрібні йому також у тому числі для обліку витрат, заповнення Книги обліку доходів і витрат.
Щодо наявності документів щодо походження товару у ФОП – платників єдиного податку слід зазначити таке. ФОП-"єдинники", які є платниками ПДВ, повинні вести облік відповідно до п. 44.1 ПКУ, пп. 296.1.2 ПКУ, якими передбачено ведення обліку, в тому числі витрат, до яких входить і вартість проданого товару.
А от ФОП – платники єдиного податку і неплатники ПДВ не зобов'язані мати прибуткові документи на товар – бо цього не вимагає ПКУ. Проте з метою дотримання п. 28 Правил №369 в них повинні бути документи, що перераховані в цьому пункті.
Застосування РРО при виносній (виїзній) торгівлі
Нормами ст. 3 Закону про РРО встановлено, що СГ, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через РРО, або у випадках, передбачених Законом про РРО, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (далі — РК).
Статею 9 Закону про РРО встановлено випадки, коли РРО та РК не застосовуються, зокрема, при продажу:
- товарів ФОП-"єдинниками", яким п. 296.10 ПКУ дозволено не застосовувати РРО;
- у кіосках, з лотків і розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50% загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв, підакцизних непродовольчих товарів та технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;
- води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів.
Також Переліком №1336 визначено окремі форми та умови проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок і КОРО. Зокрема, це:
- роздрібна торгівля через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики), розташовані за межами стаціонарних приміщень;
- роздрібна торгівля на ринках, ярмарках (за винятком розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу);
- торгівля на території сіл і селищ міського типу, яким згідно із Законом №56 надано статус гірських (перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, наводиться в Переліку №647).
При цьому для вищезазначених видів діяльності установлено обмеження — граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) від їх здійснення не має перевищувати 200 тис. грн на один суб’єкт господарської діяльності. У разі перевищення застосування РРО є обов’язковим.
Тож слід проаналізувати конкретні умови кожного СГ, який має намір здійснювати виносну (виїзну) торгівлю та з'ясувати, чи потрібний РРО саме йому. У більшості випадків, як бачимо, без РРО можна обійтися.
Оприбуткування готівкової виручки
Оприбуткування готівкової виручки від виносної (виїзної) торгівлі здійснюється згідно з Положенням №148. Відповідно до п. 11 Положення №148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки у повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств/відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги/застосуванням РРО та КОРО (у разі застосування КОРО без застосування РРО), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів/фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій). Іншими словами, оприбуткування готівки — це проведення підприємствами і ФОП обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у:
- касовій книзі – підприємствами;
- книзі обліку доходів і витрат – ФОП.
При цьому, за новими правилами, запис про виручку в книзі обліку розрахункових операцій КОРО не вважається її оприбуткуванням. Але деяким відокремленим підрозділам, які не складають касові документи, дозволено не вести касову книгу. Хоча подактівці цих нюансів не розуміють і радять до внесення уточнень в Положення № 148, всім підрозділам мати власну касову книгу.
Більш докладно про оприбуткування готівки за новими правилами читайте у нашій аналітиці>>
Відсутність запису у вищезазначених Книгах про отриману виручку вважається контролерами її неоприбуткуванням. І за це порушення, відповідно до п. 1 Указу №436, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Оскільки виносна і виїзна торгівля є роздрібною торгівлею, то, як правило, перехід права власності на товари відбувається одночасно із отриманням грошових коштів за них. Тому датою визнання доходу від продажу товарів через виносну (виїзну) точку для юросіб відповідає даті оприбуткування готівки в касі. Аналогічно (тобто за фактом отримання виручки) визначається дата отримання доходу від реалізації і для фізосіб-підприємців, незалежно від системи оподаткування.
Оформлення податкової накладної платниками ПДВ
Виносна і виїзна торгівля передбачають, як правило, продаж товарів кінцевому споживачу – фізособі, яка не є платником ПДВ.
У разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником ПДВ) податкова накладна складається продавцем — платником ПДВ за щоденними підсумками операцій (якщо її не виписали на окремі з них) (п. 12 Порядку №1307). У верхній лівій частині такої податкової накладної робиться помітка «Х» та зазначається тип причини: 11 - Складена за щоденними підсумками операцій. У графі "Отримувач (покупець)" зазначається "Неплатник", а у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "100000000000".
Відповідальність за порушення
Крім санкцій, зазначених вище, не слід забувати й про інші, зокрема:
- за порушення прав споживачів згідно зі ст. 23 Закону «Про захист прав споживачів»;
- за порушення санітарного законодавства, якості стандартів продукції – згідно з ст. 42, ст. 45 та ст. 46 Закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».