Ситуація перша: витрати на інсталяцію програмного забезпечення, яке вже обліковується на балансі підприємства, ДФС не визнаються (Ухвала ВАСУ від 13.09.2017 р. у справі № 826/14067/16)
Підприємство уклало з контрагентом договір про надання консультаційних послуг з метою розробки аналітичного програмного забезпечення. До переліку отриманих послуг входить:
- інсталяція програмного забезпечення,
- тестування та доопрацювання додатків ПЗ,
- навчання персоналу роботі в ПЗ.
На підтвердження реальності операцій суду надані наступні документи: договір, замовлення, акт виконаних робіт. Загальна вартість отриманих послуг - 1 млн 90 тис. грн.
Проте ДФС цього разу висунула претензії не до кількості первинних документів та ступеня їх деталізації. Податківці звернули увагу на те, що програмне забезпечення, яке, нібито, повинно бути інстальоване на підставі договору між позивачем та контрагентом, вже і так наявне у позивача та обліковується на балансі підприємства.
Отже, оплата послуг за вказаним договором неправомірно віднесена позивачем до складу витрат.
ВАСУ не погодився з висновками ДФС та зазначив: «Факт обліковування на балансі Товариства програмного забезпечення JDEdwards не може свідчити про те, що у суб'єкта господарювання не було потреби інсталювати додаткові блоки (опції), оновлення до вказаної програми, або окремий функціонал, який попередньо не був встановлений і функціонування якого не можливе без материнської програми.
Отже, витрати щодо інсталяції програмного забезпечення JDEdwards, його налаштування, в тому числі пов'язані із розробкою додаткових модулів, навчанням персоналу здійснені позивачем відповідно до положень ст. 138 Податкового кодексу України, є необхідними для забезпечення господарської діяльності підприємства».
Таким чином, факт обліку ПЗ на балансі підприємства не свідчить про те, що витрати на оновлення такого ПЗ, його доопрацювання, встановлення додаткових модифікацій, тестування ПЗ або оплата послуг з навчання персоналу користуватися таким ПЗ не можуть бути віднесені підприємством до бухгалтерського обліку.
Наразі встановлена чітка позиція ВАСУ, що зазначені витрати цілком виправдані та відповідають положенням ПКУ, а висновки ДФС про неправомірність віднесення оплати таких послуг до витрат не ґрунтуються на нормах законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Ситуація друга: ДФС не вправі вказувати платникам наскільки детальним має бути первинний документ, адже ступінь деталізації опису господарської операції законодавством не встановлено (Ухвала ВАСУ від 16.08.2017 р. у справі №826/20862/14)
Підприємство уклало з кількома контрагентами договори, в тому числі щодо надання:
- технічної підтримки та забезпечення працездатності мереж на базі обладнання СІSCO,
- інформаційно-консультаційних послуг стосовно розгортання мережевого рішення,
- послуг з розробки плану інтеграції апаратного забезпечення,
- послуг із забезпечення технічної підтримки для системи попередньої обробки подій абонентів,
- послуг з розробки технічного завдання на функціонування програмних засобів для системи контролю дорожнього руху.
ДФС та суди перших двох інстанцій зауважили, що акти наданих послуг не деталізовані. Зокрема в актах відсутня інформація щодо фактичних результатів таких послуг, відсутній перелік обладнання, щодо якого надавалися послуги з сервісного обслуговування. Відсутні документи, що засвідчують обставини обміну між сторонами інформаційними даними та готовими результатами наданих послуг.
Крім того, суди звернули увагу, що акти наданих послуг складені та підписані сторонами у неробочі дні, а основними видами діяльності контрагентів позивача не були послуги, які надавалися згідно з актами. Проте ВАСУ скасував судові рішення, а справу направив на новий розгляд.
Щодо вимог ДФС щодо деталізації актів, ВАСУ вказав: «… суди попередніх інстанцій не навели положень чинного законодавства, які б передбачали необхідність відображення таких даних в актах та залишили без уваги ту обставину, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена, а умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій».
Щодо вихідних днів: «… складення та підписання сторонами у неробочі дні актів наданих послуг, не суперечить чинному законодавству, а також умовам договорів, укладеним між позивачем та його контрагентами, адже умовами договорів передбачено лише необхідність виконання послуг у робочі дні».
Щодо відсутності КВЕДів у контрагента: «Та обставина, що основними видами діяльності контрагентів позивача не були послуги, які надавалися згідно актів, не вказує на те, що такі суб'єкти господарювання не могли надавати послуги, адже чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містило обов'язку здійснювати лише основний вид діяльності, що міститься в довідці та дозволяло вести будь-яку діяльність, не заборонену законом».
Отже, державним органам дозволено лише те, що передбачено законом, а тому ДФС не має права встановлювати ступінь деталізації первинних документів та на цій підставі не визнавати нереальність господарської операції, адже законодавство не містить такої вимоги.
Висновок
Оновлення та модернізація програмного забезпечення має пряме відношення до господарської діяльності підприємства, а тому оплата таких послуг та їх віднесення до складу витрат законне.