На сьогодні у ч. 1 ст. 34 КЗпП наведено визначення простою. Це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Аналогічне пояснення щодо часу простою містить ч. 1 ст. 72 законопроекту №2708.
Згідно з ч. 2 ст. 34 КЗпП роботодавці у разі простою можуть переводити працівників за їхньою згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві на весь час простою або на інше підприємство, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Законопроект не передбачає можливості переведення працівників на іншу роботу у разі простою. Однак норми ч. 2 ст. 89 законопроекту дозволяють судам прийняти рішення про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним переведенням працівника на іншу роботу.
Чи буде оплачуватися час простою?
Порядок оплати часу простою, наведений у ст. 113 КЗпП (порівняно зі ст. 72 законопроекту), принципово не змінився.
Час простою:
- не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин встановленої працівнику ставки (окладу);
- коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток;
- з вини працівника не оплачується.
При цьому в ч. 2 ст. 72 законопроекту чіткіше прописані обставини, що зумовлюють початок часу простою, про які працівник зобов’язаний повідомити невідкладно свого безпосереднього керівника чи іншого уповноваженого представника роботодавця.
Такими обставинами є несправність устаткування, відсутність інструментів, сировини та інші причини, що унеможливлюють продовження виконання працівником роботи.
Крім того, оплата за час простою, який стався не з вини працівника, включена до складу мінімальних державних гарантій щодо оплати праці, перелік яких наведено в ч. 1 ст. 66 законопроекту.
Також час простою не з вини працівника зараховують до стажу роботи, що дає право на щорічну основну оплачувану відпустку (п. 1 ч. 4 ст. 55 законопроекту).
На сьогодні абз. 6 п. 2 Порядку №100 передбачено, що час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
***
Читайте також:
- Звільнення працівників за власним бажанням: що змінить Закон «Про працю»?
- Як укладатимуться трудові відносини: аналіз законопроекту «Про працю»
- Індексацію зарплати хочуть скасувати: новація законопроекта «Про працю»
- Закон про працю замість КЗпП: з'явився текст проекту!
- Відряджені працівники у проекті закону «Про працю»