Коментар до Постанови ВС від 27.01.2020 р., справа №654/941/17
Нагадаємо, що у листі Мінпраці від 01.06.1999 р. №06/2-4/1 зазначено, що п. 2 ст. 40 КЗпП передбачає звільнення працівника внаслідок неналежного виконання ним своїх обов’язків з причини недостатньої кваліфікації, проте ця причина як підстава для звільнення повинна бути настільки серйозною, щоб саме вона перешкоджала працівникові належним чином виконувати покладені на нього трудові обов’язки. Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації може бути підставою для звільнення працівника лише тоді, коли власник має фактичні докази того, що саме через це працівник не може належним чином виконувати покладені на нього трудові обов’язки.
Підставою для розірвання трудового договору є саме виявлена невідповідність. Якщо працівник був прийнятий без документа про освіту чи досвіду трудової діяльності, то він не може бути звільнений з роботи з причини лише відсутності освіти чи досвіду, бо про таку невідповідність було відомо і раніше. Виявленою невідповідністю у такому разі може бути неякісне виконання роботи, неналежне виконання трудових обов’язків з причини недостатньої кваліфікації.
У ситуації, що нами розглядається, наявність спеціальної освіти не нижче освітнього кваліфікаційного рівня «спеціаліст», стажу педагогічної роботи у сфері дошкільної освіти не менш як три роки вимагалось як обов`язкова умова для виконання роботи завідуючою дошкільним навчальним закладом.
При прийнятті на посаду виконуючої обов`язки завідуючої Дитячим навчальним закладом «Ластівка» було відомо про невідповідність такого прийняття вимогам ст. 31 Закону «Про дошкільну освіту» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), і це зумовило прийняття працівниці на посаду за умов, які склалися, а саме: виробничої необхідності, тимчасово виконуючої обов`язки завідуючої ДНЗ.
І якщо перша інстанція стала на бік працівниці та поновила її на посаді, то апеляційна була категорично проти. Вона вважала, що оскільки наявність спеціальної освіти, певного стажу роботи відповідно до чинного законодавства є обов`язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором, звільнення з підстав відсутності спеціальної освіти, стажу роботи є законним.
Вимоги законодавства при призначенні особи виконуючою обов’язки
Висновки апеляційної інстанції не переконали Верховний Суд. Він у коментованій нами постанові звернув увагу на наступне.
У певних сферах законодавець при регулюванні трудових відносин передбачав специфіку статусу виконувача обов`язків, зокрема:
- засновник (засновники) новоутвореного вищого навчального закладу або уповноважений ним (ними) орган (особа) (надалі – ВНЗ) призначає (призначають) виконувача обов`язків керівника ВНЗ, але не більш як на шість місяців (ч. 4 ст. 42 Закону «Про вищу освіту»);
- керівник ВНЗ, в якому утворено новий факультет (навчально-науковий інститут), призначає виконувача обов`язків керівника цього факультету (навчально-наукового інституту) на строк до проведення виборів керівника факультету (навчально-наукового інституту), але не більш як на три місяці (ч. 3 ст. 43 Закону «Про вищу освіту»);
- якщо кандидат на посаду керівника державної наукової установи набрав понад 50%, але менше двох третин голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї установи, власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган може (можуть) призначити його на посаду або (за наявності вмотивованих заперечень) оголосити новий конкурс, призначивши виконувача обов`язків керівника на строк не більш як шість місяців (абз. 5 ч. 4 ст. 9 Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність»);
- засновник (засновники) новоутвореної державної наукової установи або уповноважений ним (ними) орган призначає (призначають) виконувача обов`язків керівника на строк не більш як шість місяців (ч. 9 ст. 9 Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність»).
При цьому особливих вимог щодо особи виконувача обов`язків керівника комунального дошкільного навчального закладу законодавець при регулюванні трудових відносин не визначив.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи.
Тлумачення цієї норми свідчить, що підставою для розірвання трудового договору є саме виявлена невідповідність працівника займаній посаді.
Натомість суд першої інстанції вказав, що жодних нарікань на роботу звільненої завідуючої ДНЗ не було. Не може доводитись факт недостатньої кваліфікації лише посиланням на норми Закону в частині вимог прийняття особи на відповідну посаду.
Оскільки на момент призначення особи на посаду вона добросовісно повідомила про відсутність у неї спеціальної освіти і роботодавець наказом призначив її на посаду виконуючою обов’язки, то Верховний Суд визнав звільнення з цієї посади позбавленням працівника можливості заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Тим більше, що на особу, яка є виконуючою обов`язки, поширюється трудове законодавство, гарантії забезпечення права на працю, у тому числі й можливість захисту від незаконного звільнення.
А виявленою невідповідністю у такому разі може бути:
- неякісне виконання робіт;
- неналежне виконання трудових обов`язків через недостатню кваліфікацію.
Відтак ВС поновив особу на посаді виконуючої обов’язки завідуючої дитячого навчального закладу. Крім того, на користь незаконно звільненої працівниці стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу 16617 грн та моральну шкоду у розмірі 7 000 грн.
Наостанок згадаємо, що не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов'язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором.
Проте у випадках, коли згідно з законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил ч. 2 ст. 40 КЗпП. (п. 21 Постанови пленуму ВСУ від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).