Офіс великих платників податків ДПСУ пояснює, що застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами ст. 103 ПКУ.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п. 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно з законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
При цьому, п. 3.2 ПКУ встановлено, що якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Спосіб легалізації довідки залежить від країни, резидентом якої є особа, що отримує доходи, а саме:
- проставлення спеціального штампа «Apostille» (далі – «апостиль») на документі;
- консульська легалізація.
«Апостиль» на документі
Гаазькою Конвенцією (далі – Конвенція), яка для України набрала чинності з 22.12.2003, скасовано вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Відповідно до положень цієї Конвенції офіційні документи, які використовуватимуться на території держав – учасниць Конвенції, мають бути засвідчені «апостилем», проставленим компетентним органом держави, в якій було складено документ. Офіційні документи, на яких проставлено «апостиль», не потребують будь – якого подальшого засвідчення (легалізації).
До списку таких держав потрапили, наприклад, Греція, Ізраїль, Індія, Ірландія, Ісландія, Італія, Кіпр, Мексика, Нідерланди, Норвегія, ПАР, Португалія, Словаччина, Словенія, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Швеція, Чорногорія, Японія тощо.
Консульська легалізація
Консульську легалізацію проводить консульство країни призначення (тобто України). Серед країн, відносно яких застосовується консульська легалізація, опинилися, як приклад, Канада, ОАЕ, Саудівська Аравія, Кувейт, Бразилія, Катар, Кенія.
Порядок консульської легалізації документів в Україні і за кордоном, передбачений відповідною Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 р. №113.
Однак є такі країни, де не потрібні ані «апостиль», ані консульська легалізація. Це ті держави, з якими Україна бере участь у двосторонніх договорах про правові відносини і правову допомогу у цивільних і кримінальних справах, а також у багатосторонній Конвенції від 22.01.1993, яка застосовувалась до набрання чинності Конвенції про правову допомогу від 07.10.2002. Такими країнами є: Білорусь, Болгарія, Естонія, Угорщина, Казахстан, Латвія, Литва, Молдова, Польща, Росія, Румунія, Сербія, Чехія, та інші.
Також варто зазначити, що у разі неподання нерезидентом довідки, доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України.