Коментар до листа Мінфіну від 18.03.2019 р. №35210-06-5/7548
Офіс великих платників податків ДФС звернувся до Мінфіну за роз'ясненням щодо бухгалтерського обліку ситуації, коли контракт на постачання послуг укладено в період дії ПДВ (операції звільнені від оподаткування). При цьому у такому контракті було передбачено, що оплачувана нерезидентом ставка плати за послугу включає всі податки та збори, у тому числі ПДВ. Тобто, пільга є, але постачальник нею не скористався.
Чи можна відмовитися від пільги з ПДВ?
Чіткої процедури цього ПКУ не встановлює. Втім, податківці час від часу надають з цього приводу роз’яснення.
Тут, тут і тут вони наголошують: відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів платник податків має право лише тоді, коли звільнення надається безпосередньо платнику податків, а не окремим операціям з постачання тих чи інших товарів чи надання тих чи інших послуг.
Наприклад, саме за таким принципом податківці стверджують (у ІПК від 14.09.2017 р. №1958/6/99-99-15-03-02-15/ІПК), що від звільнення від оподаткування ПДВ відповідно до пп. 197.1.8 ПКУ, яке застосовується до операцій із надання послуг із перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, відмовитись неможна. Оскільки це пільга до операції, а не для певного кола платників ПДВ.
Тому якщо це пільга до операції, але ціна визначена з ПДВ, то ціна в договорі зазначена невірно. Бажано внести зміни до договору, але в будь-якому випадку в первинних документах за такою операцією ПЗ з ПДВ не зазначатиметься. Податкова накладна за такою операцією складатиметься із зазначенням в графі 8 коду ставки «903» - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.
А ось у разі відмови від пільги з ПДВ, яка встановлена певним платникам цього податку, ПЗ з ПДВ може виникнути цілком правомірно.
Що каже Інструкція №141?
Відображення в бухобліку податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ здійснюється відповідно до Інструкції №141.
Відповідно до пп. 1.1 і 1.2 Інструкції №141 суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість відображаються платниками цього податку за кредитом субрахунку 641 "Розрахунки за податками", аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість" у кореспонденції з дебетом:
- рахунків 70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший операційний дохід", 74 "Інші доходи" у випадках: поставки готової продукції, товарів, робіт, послуг, інших матеріальних цінностей, необоротних активів, в оплату за які кошти (інші активи) від покупця на дату поставки (передачі, виконання) підприємство не одержало;
- субрахунку 643 "Податкові зобов'язання" у випадках: отримання підприємством коштів від покупців (замовників) в оплату продукції, товарів, робіт, послуг, інших матеріальних цінностей, необоротних активів і комісійних товарів, що підлягають поставці (передачі, виконанню).
Включення до собівартості реалізованих послуг суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість не відповідає вимогам пп. 1.3 Інструкції №141.
Відповідь Мінфіну
Міністерство фінансів на запит податківців надало свою відповідь у листі від 18.03.2019 р. №35210-06-5/7548. Зокрема, МФУ зазначає, що відповідно до ст. 526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ, інших активів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1 Закону про бухоблік зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Підтвердженням виконання договірних зобов'язань може бути, зокрема, складений сторонами акт, якщо це передбачено договором або законодавством.
Міру деталізації змісту і обсягу господарської операції в первинному документі, в тому числі в акті виконаних робіт і послуг, визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.
При цьому така деталізація має забезпечити розкриття її змісту та ідентифікацію виконаних робіт і послуг, що надаються замовником, з метою правильного подальшого їх відображення в аналітичному обліку та регістрах бухгалтерського обліку для узагальнення інформації, зокрема зобов'язань з податку на додану вартість.
Згідно з Інструкцією №291 для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету, призначено рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами".
За кредитом рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами" відображаються нараховані платежі до бюджету, за дебетом - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.
Відповідно до зазначеного вище, МФУ у коментованому листі зазначає, що сума нарахованого податкового зобов'язання з ПДВ відображається у складі кредиторської заборгованості підприємства. Тобто, саме так, як зазначається в Інструкції №141, норми якої ми навели вище.