Міністерка фінансів України Оксана Маркарова дала відповіді на наступні питання.
А як з айтішниками. От дивіться, є ще такий міф, що третя група, до якої належать айтішники, теж треба буде змушена собі це РРО встановлювати. Це так, чи ні?
– Якщо це людина, яка сидить вдома, п'є чай і займається розробками і продає їх, то такий фрілансер може бути ФОПом. Чи ви говорите про ті ситуації, коли у великій компанії сидить 3000 співробітників, які оформлені як ФОПи?
Питання як раз в тому, як взагалі це можна побачити, тому що один програміст може сидіти в офісі не однієї компанії, працювати з кількома. Чому він не може розробляти софт ще для когось і мати договори з другими компаніями юридичними особами?
– На це питання є дві відповіді. Політично коректна і справжня.
Ну, давайте обидві.
– Уявімо велику компанію, яка торгується на біржі і при цьому має українських ФОПів-айтішників на контракті. Значна частина таких «ФОПів» підписує угоди, які забороняють їм працювати і спілкуватися з представниками конкурентів. Вони навіть NDA підписують, тому що це питання комерційної безпеки. Вони ходять на роботу на 9 ранку і працюють певний час, і у них є керівник проекту, якому вони звітують. То хіба вони насправді підприємці (ФОПи)? Чи вони наймані працівники і їх оформлення ФОПами – це ухиляння від сплати податків на зарплату? І ми всі знаємо, що є ціла низка IT-компаній, які саме так організували своє життя і роботу в Україні. І я не думаю, що в будь-якій іншій країні така компанія почувалася би комфортно.
Ми обговорювали питання оподаткування деяких типів ІТ-компаній більш детально. З одного боку, деякі продуктові компанії, якщо чесно сплачуватимуть податки на зарплату, будуть меньше заробляти. Деякі аутсорсингові компанії, які мають меншу маржу, взагалі не будуть фінансово спроможними на момент переходу до повного оподаткування. У них так побудована бізнес-модель. З другого боку, у будь-якому базовому підручнику написано, що бізнес-модель не може базуватися на ухилянні від сплати податків, і якщо бізнес не може бути «білим» і при цьому заробляти, то це не бізнес, а його власник мав би зайнятися чимось іншим. З третього боку, на жаль, довіра до державної фіскальної служби раніше була настільки низькою, що будь-яка перевірка в подібній компанії трактується як «наїзд на бізнес». Одна з наших задач – виправити цю ситуацію.
Ми мали велику публічну дискусію з експертами про суспільний договір (НВ її організовувало), де йшлося про «ви робите вигляд, що ви працюєте на державу, а ми робимо вигляд, що платимо податки». І всі розуміють, що треба нарешті перестати робити вигляд, але треба вийти на це плавно і це має бути справедливо. Якщо ми зробимо особливі умови тільки для IT, тоді буде питання, чому ми їх не робимо для агро. Невже агросектор менш пріоритетний? Або чому не для освіти?
Мені здається, правильний вихід – це покращувати сплачуваність податків і одночасно зменшувати «тінь». І коли ми побачимо реальних платників і їхні можливості, тоді зможемо змінювати податкові ставки. Я вважаю, що податки на зарплату і ПДФО треба зменшувати.
