Економічна правда розповідає, що влітку цього року країна дізналась, що у владних кабінетах виношується ідея радикальної податкової реформи, яка отримала назву «10-10-10». Тоді ж світ побачила ідея радикальної реформи державного апарату.
Зрештою концепція податкової реформи, головним натхненником якої виступив заступник керівника Офісу президента Ростислав Шурма, не знайшла широкої підтримки ні серед бізнесу, ні серед експертів, і здавалось, що на порядку денному вона уже не з'явиться.
Утім в Офісі президента та у стінах парламенту продовжували її доопрацьовувати. На початку грудня у Верховній Раді навіть з’явилася міжфракційна група, яка відповідає за розробку концепції та напрацювання відповідних законопроєктів.
Нова хвиля обговорень податкової реформи відрізняється від попередньої. Щонайменше, у тому, як її презентують суспільству. Крім цього, ніхто з авторів поки що не називає конкретних розмірів ставок податків, наголошуючи на готовності йти на компроміси.
Що ж змінилося та чи отримає реформа друге життя?
Що нового?
Головна зміна, яка сталася в ідеї податкової реформи – це зміна акцентів. Раніше ставка робилася на радикальному зменшенні податкового навантаження. Саме запропоновані ставки ключових податків – податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість (ПДВ) та податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) – і стали умовною назвою попереднього варіанту реформи – «10-10-10».
У її оновленій версії основний акцент робиться не на ставках, а на тому, що автори намагатимуться досягти шляхом їхнього зниження.
«Антикорупційна» податкова реформа має побороти схеми з ухилення від оподаткування, мінімізації податкових зобов’язань та, власне, корупцію у податкових органах. Мовляв, у разі запровадження низьких ставок зникне й мотивація бізнесу шукати способи як їх не платити.
Автори концепції у розмові з ЕП переконують: самі ставки – не головне. У фінальній версії реформи, яку формалізують у законопроєкт, вони можуть сильно відрізнятися від анонсованих раніше 10%.
«Ми не збираємося зменшувати загальну суму надходжень. Я просто хочу, аби ми вийшли з цього іміджу брехні», – пояснював голова міжфракційного об’єднання «За антикорупційну податкову реформу» Мар’ян Заблоцький.
За його словами, в країні діє неписана угода між державою та платниками податків: держава встановила високі податки, але передбачила лазівки, як їх не платити. Платники податків, зі свого боку, користуються лазівками, але погоджуються на те, що влада будь-якої миті може вимагати у них додаткових платежів до бюджету.
Автори реформи сподіваються розірвати цей договір. Вони пропонують знизити податки формально, але водночас підвищити контроль за їхньою сплатою.
До якої міри буде зниження ще невідомо. З одного боку, планується провести опитування серед бізнесу, аби виявити які ставки для них є прийнятними. З іншого – фінальний варіант реформи потрібно узгодити з міжнародними донорами та українським Мінфіном. Зрештою, саме останньому доведеться зводити зібрані ресурси з реальними потребами держави.
Крім ставок ПДВ, ПДФО та податку на прибуток, на порядку денному реформаторів лежать додаткові заходи: від заборони використання системи ФОП замість найму працівників до запровадження податку на готівку.
Чи потраплять ці ініціативи у фінальний законопроєкт та у якій формі залежатиме від того ж таки компромісу всередині країни та з міжнародними донорами.
Що саме пропонується?
Разом із проведенням податкової реформи її ініціатори вирішили виконати одну з давно забутих передвиборчих обіцянок – запровадити податок на виведений капітал (ПнВК). Він має замінити класичний податок на прибуток підприємств.
Різниця у тому, що у випадку з податком на прибуток (18%) оподатковується різниця між доходами та витратами, а база для ПнВК – сума, яку власник компанії виводить з неї у вигляді прибутку – дивідендів чи подібних платежів.
Мета – мінімізувати корупцію у процесі визначення прибутку податківцями, коли одні й ті ж операції підприємець трактує як витрати, а податкова – ні.
Ідею ПнВК в Україні вже частково реалізовано. На цей податок можуть перейти резиденти «Дія Сіті». Хоча, за словами голови податкового комітету Ради Данила Гетманцева, така опція не популярна серед них.
«На жаль, серед реального бізнесу він не користується популярністю, адже лише третина резидентів "Дія City" перейшла на ПнВК. Експеримент виявив, що податок не вигідний передусім самому бізнесу попри запевнення адептів», – зазначив він.
Автори реформи наполягатимуть, щоб ставка ПнВК становила 10%, хоча не виключають, що вона може бути вищою.
Ключова зміна в адмініструванні ПДВ – зменшення ставки. Автори реформи сподіваються знизити її вдвічі – до 10%, хоча й визнають, що це буде проблематично. Передусім через те, що відповідно до вимог ЄС, її мінімальний рівень не може бути меншим ніж 15%.
Водночас, саме ставку 10% автори вважають реальною ставкою ПДВ, яка фактично діє в Україні з урахуванням усіх операцій з ухилення від цього податку.
«Якщо ми збираємо у формі ПДВ 10% з роздрібного товарообороту, то краще збирати ту ж суму з меншою ставкою, ніж гратися в невідшкодування ПДВ і блокування податкових накладних», – пояснює Заблоцький.
Мета – зробити невигідними схеми з торгівлі податковим кредитом, відомі як податкові скрутки. Очікується, що у зловмисників не буде мотивації організовувати такі схеми, якщо прибуток від них складатиме лише кілька відсотків.
Ще одна новація, яку пропонують у сфері ПДВ – запровадження спеціального рахунку, на який би зараховувався податок. Першочергово кошти з нього мають йти на відшкодування ПДВ, а вже потім на фінансування видатків бюджету. Це має унеможливити затримки з відшкодуванням, зокрема нинішніми.
Якщо затримка з відшкодуванням ПДВ виникатиме навіть у такій системі, то держава нараховуватиме на затриману суму проценти, а винного в цьому чиновника притягатимуть до відповідальності за завдання збитків бюджету.
Податки на доходи громадян пропонують суттєво зменшити. Для цього ПДФО (18%) об’єднають з єдиним соціальним внеском (22% від фонду оплати праці до вирахування ПДФО). Ставка об’єднаного податку очікується на рівні 10%. На додачу автори пропонують підняти ставку військового збору до 3%.
Мотивація зменшити податки на працю проста – стимулювати роботодавців офіційно працевлаштовувати працівників та сплачувати їм «білу» зарплату.
За розрахунками економістів, до війни держава щороку недоотримувала 140 млрд грн податків із зарплат через застосування схем з ухилення від оподаткування чи зменшення податкових зобов’язань.
Зарплати у конверті чи повністю неофіційне працевлаштування – це лише частина схем для ухилення від ЄСВ та ПДФО. Поширена практика оформлення працівників як ФОПів.
Автори реформи кажуть, що якщо вдасться домогтися радикального зменшення ПДФО та скасувати ЄСВ, то боротися з усіма схемами будуть за допомогою жорсткішого контролю за спрощеною системою, розширення функціонала податкової та навіть запровадження нових податків, зокрема на готівку.
Напевно, найбільш контроверсійна пропозиція реформаторів – суттєве обмеження готівкових операцій, зокрема за допомогою запровадження додаткового податку на зняття готівки.
Його мета – боротьба з тіньовою економікою та схемами з ухилення від оподаткування. Оподаткування готівки, на переконання авторів концепції реформи, має підвищити вартість скруток з ПДВ, виплати зарплат у конвертах, тіньового працевлаштування та переважної більшості інших схем.
Працюватиме податок на готівку так: при знятті, наприклад, 100 грн у банкоматі або касі банку, з рахунку людини списуватиметься 100 грн «плюс» податок.
Оскільки ця ідея все ще дискутується, то остаточний розмір ставки ще невідомий. За словами співрозмовника ЕП в Офісі президента залученого до реформи вона «точно буде менше ніж 10%».
Існує ймовірність, що у фінальний законопроєкт даний податок взагалі не увійде. Зокрема, це буде залежати від остаточних ставок ПДВ та ПДФО, які авторам вдасться відстояти у компромісі з міжнародними партнерами.
Проте майже напевно у податковій реформі будуть інші обмеження на готівкові розрахунки. Серед них – заборона на зняття готівки юридичними особами та заборона продажу за готівку підакцизної продукції.
Важливо підкреслити, що усі наведені обмеження та податок на готівку автори пропонують вводити лише за умов, коли в Україні не буде проблем з безготівковими розрахунками, зокрема внаслідок тривалих блекаутів та відсутності стабільного зв'язку.
Ще одна ідея, яку обговорюють автори реформи – жорсткий контроль за використанням спрощеної системи оподаткування. Вони наполягатимуть на забороні її використання замість найму працівників.
«Будь-які речі стосовно "зарплатних ФОПів" прив’язані виключно до лібералізації в інших сферах. Ми маємо запропонувати громадянам альтернативу цій схемі, зокрема у вигляді нижчих податків при офіційному працевлаштуванні. Але тоді ми домовимося, що з цього моменту ухилятися від цих податків не можемо», – зазначає Заблоцький.
Хоча спрощену систему використовують у низці інших схем з ухилення від сплати податків, однак повністю відмовлятися від неї автори концепції реформи поки що не збираються.
Між іншим, боротьба із «зарплатними ФОПами» передбачена меморандумом про співпрацю України та МВФ. Тож ймовірно, держава активізує свою роботу у цьому напрямку навіть у разі, якщо «антикорупційну» податкову реформу не ухвалять.
Ще одна контроверсійна пропозиція в межах реформи Ростислава Шурми – надати податковій доступ до рахунків платників податків, передусім юридичних осіб. Це має ускладнити численні схеми з ухилення від оподаткування.
Разом з наданням Державній податковій службі доступу до банківської інформації, автори концепції пропонують провести інституційну реформу самої податкової.
«Потрібно реформувати ДПС так, як свого часу реформували Нацбанк, адже зараз у податковій ситуація погана. Маючи такий рівень зарплат, працівники ключових департаментів орієнтовані на отримання додаткового корупційного доходу», – пояснює Мар’ян Заблоцький.
Водночас автори визнають, що якою б ефективною не виявилася потенційна реформа ДПС, надати службі доступ до банківської інформації може виявитися занадто складним завданням. Зокрема, через те, як банківську таємницю захищає українське законодавство, а також численні рішення Конституційного суду.
Серед інших пропозицій в межах реформи – підвищення акцизів, екологічного податку та ренти на видобуток сировини. Для останньої пропонують запровадити прогресивну шкалу: чим вищими будуть світові ціни на руду чи газ, тим вищою буде ставка ренти.
Ці заходи розглядаються переважно як компенсатори потенційного падіння надходжень до бюджету у разі зниження ставок ПДВ, ПДФО та запровадження ПнВК.
Хто заплатить?
Навіть теоретично порахувати потенційні втрати бюджету від зниження ставок ключових податків неможливо, бо досі невідомо, до якої саме міри ці податки знизять. Це може бути як 10%, так і більше.
А втрати будуть. Це визнають й автори реформи. Хоча сподіваються, що нижчий рівень податкового навантаження та жорсткіший контроль за готівковим обігом та банківськими розрахунками спонукатимуть бізнес виходити з тіні.
Деякі запропоновані заходи мають вбудовані компенсатори. Наприклад, знизивши податки із зарплат держава автоматично знизить видатки на оплату праці бюджетників. Крім цього, додаткове оподаткування готівкових операцій, вища рента та екологічний податок також слугуватимуть компенсаторами зниження ставок ПДВ, ПДФО та запровадження ПнВК.
Ті доходи, які не вдасться компенсувати бюджету перерахованими заходами автори реформи пропонуватимуть профінансувати міжнародним партнерам.
«Ми просимо надати міжнародну допомогу у великих обсягах, тобто, на мою думку, ми можемо собі дозволити пробувати радикальну податкову реформу, аби підтримати нашу економіку», – каже Заблоцький.
Саме тому, щонайменше, частину реформи хочуть провести ще до закінчення війни, аби скористатися ситуацією, коли міжнародні партнери надають Україні фінансову підтримку. Однак це автоматично породжує одразу декілька глобальних проблем.
По-перше, кошти, які Україні надають партнери, не можна використовувати на потреби війни. Вони йдуть на виконання інших функцій держави, таких як забезпечення медицини, соціального захисту, освіти тощо. Військові видатки – а це близько половини всіх витрат – Україна фінансує виключно власним коштом, тобто за рахунок податків та продажу облігацій.
Тобто непродумане зменшення податкових ставок ще до завершення війни може серйозно нашкодити обороноздатності або запустити «друкарський» станок зі ще більшою потужністю, ніж цього року.
По-друге, рішення радикально знизити податки в Україні може неоднозначно сприйматися за кордоном, де вже зараз лунають голоси про необхідність перегляду поточних масштабів підтримки Києва. Це може призвести до політичних втрат для керівництва США та країн ЄС.
Чи підтримають реформу міжнародні партнери?
Ще одна глобальна проблема «антикорупційної» податкової реформи – це відносини з МВФ. 19 грудня Фонд погодив нову програму співпраці з Україною – Моніторингову програму із залученням ради фонду.
Поки що ця програма не передбачає отримання фінансування, однак вона є необхідною для укладання довгострокової кредитної програми. У меморандумі, який крім міністра фінансів Марченка та голови Нацбанку Пишного підписав ще й президент Зеленський, Україна чітко зобов'язалася не зменшувати податкову базу та повернути усі довоєнні податки.
«У ширшому сенсі з метою збереження макроекономічної стабільності та закладання основ міцної фіскальної системи ми будемо уникати будь-яких заходів, які б зменшували податкові надходження, розмивали базу оподаткування або підривали довіру до державних фінансів», – зазначається у меморандумі.
Автори «антикорупційної» реформи заявляють, що обговорювали її деталі з експертами МВФ, і останні нібито навіть підтримали деякі ініціативи. Однак, судячи з фінального тексту меморандуму, це точно не стосується зниження ставок податків.
Обійтися без підтримки МВФ у 2023 році Україні буде вкрай складно. Під час складання бюджету на наступний рік уряд заклав отримання від Фонду 12 млрд дол – це майже третина усієї необхідної суми для покриття дефіциту бюджету – 38 млрд дол.
Чи можна провести радикальну реформу?
Фінансові втрати для країни, до яких може призвести зниження ставок податків – вагома причина, щоб підходити до планування реформи зважено, виходячи з обґрунтованих розрахунків. У 2023 році уряду потрібно буде не просто не зменшувати податки, але навпаки, підвищувати їх, якщо виходити із зобов'язань про повернення до довоєнного оподаткування в згаданому меморандумі з МВФ.
«Як засвідчує історичний досвід, під час війни податки не зменшують, а навпаки збільшують. Інколи досить суттєво: фінансування армії та ведення бойових дій протягом тривалого періоду часу вимагає концентрації та залучення всіх зусиль та резервів всередині країни для перемоги. Іншого шляху до неї, на жаль не існує», – вважає експерт Growford Institute Костянтин Швабій.
Та навіть без врахування потенційних втрат бюджету, до деяких ініціатив є серйозні запитання.
По-перше, міжнародні вимоги щодо ставок податків. Мова йде не лише про вже згадану вимогу ЄС щодо ставки ПДВ у мінімум 15%, але й про мінімальний рівень податку з прибутків підприємств, про який більшість країн світу домовилася ще у 2021 році.
По-друге, є питання до заміни податку на прибуток на ПнВК. Зокрема, думка про те, що це полегшить життя бізнесу може бути занадто оптимістичною, вважають експерти.
«ПнВК відрізняється від податку на прибуток тим, що база оподаткування знижується не лише на суму витрат, але й на суму інвестицій. Очевидно, що включення інвестицій не полегшує розрахунок бази оподаткування, а скоріше ускладнює його. Наприклад, куди віднести платежі за налаштування нового обладнання – до витрат чи до інвестицій?», – вважають Олександра Бетлій та Ілона Сологуб з «Вокс Україна».
На їх думку без ефективної реформи ДПС запровадження такого податку може лише збільшити корупцію у взаємовідносинах бізнесу та податківців.
По-третє, не всі податки, ставки яких автори реформи хочуть знизити, сплачуються до державного бюджету. Наприклад, ПДФО є вагомим джерелом надходження місцевих бюджетів. Тож його зменшення без надання компенсації може просто вбити реформу децентралізації.
По-четверте, є питання й до озвучених потенційних компенсаторів втрат бюджету. Зокрема, до підвищення акцизів.
«Щороку держава з внутрішнього акцизу на алкоголь отримує 6,8 мільярда гривень. На скільки потрібно підвищити податки для цієї галузі, щоб компенсувати сотні мільярдів втрат бюджету від цієї реформи? Тютюн – приносить 50 мільярдів гривень на рік, акциз і так зростає на 20% щороку, у 2025 році ми матимемо ставки податку, як у Європі. Де тут потенціал до зростання?», – риторично запитує Данило Гетманцев в інтерв'ю Forbes.
Підвищення ренти на видобуток корисних копалин також, ймовірно, не призведе до суттєвих додаткових надходжень в бюджет у тому варіанті реформи, який пропонують її автори.
Так, запровадивши прогресивну шкалу ренти, суттєве збільшення надходжень від неї буде лише у випадку високих світових цін на сировину. Зважаючи на те, що світ опинився на порозі нової рецесії, навряд чи варто очікувати на рекордний ріст цін.
Насамкінець, планування та проведення податкової реформи потребує чіткого уявлення про те, якою економіка України є зараз і якою вона має стати після її завершення.
Наразі немає вичерпної інформації про те, скільки людей живе в Україні, скільки мігрантів вже ніколи не повернеться, компанії яких секторів промисловості постраждали від війни найбільше, а які сектори, можливо, вже не доцільно відбудовувати.
Без такої інформації неможливо провести будь-які розрахунки наслідків податкових змін. Так само неможливо визначити, які саме зміни у податковій системі будуть необхідні Україні після перемоги, аби швидко відновитися та розвиватися.
Зрештою вплив війни на економіку є настільки значним, що він міг повністю трансформувати цілі галузі та взаємозв'язки між ними. Це означає, що планувати радикальну податкову реформу у таких умовах неможливо, але провести її країні все одно доведеться. Можливо, вже після закінчення війни.
Якими саме будуть ці зміни в податковій системі, залежатиме, зокрема, від успіхів ЗСУ на полі бою.
***
Читайте також: Податкова реформа «10-10-10»: нові подробиці