Бізнес в Україні, особливо малий, не готовий до введення ліцензування зберігання палива, яке має набути чинності з 1 липня. Про це Голова Державної регуляторної служби України Ксенія Ляпіна заявила у прямому ефірі телеканалу Еспресо 20 червня 2019 року.
Із 1 липня 2019 року в Україні вступають у силу зміни, внесені Законом №2628-VIII. Всі підприємці, які мають ємності для зберігання пального, повинні будуть з 1 липня отримати ліцензії на право зберігання. За оцінками експертів для оформлення такої ліцензії на зберігання пального, підприємство може витратити понад 1 млн грн. Так, за відсутність ліцензії на зберігання палива бізнес можуть оштрафувати на півмільйона гривень.
«Для малого бізнесу, наприклад, для фермерів, які зберігають пальне для власних потреб у невеликій кількості з метою подолання пікових цінових навантажень, такі правила є руйнівними»,- підкреслила Голова ДРС.
Бізнес наполягає на відтермінуванні введення в дію цих змін до Податкового кодексу України. Існує потреба внесення змін до Закону №2628-VIII та уточнити деякі положення.
Зважаючи на це, Державна регуляторна служба України звернулась до Першого віце-прем’єр-міністра України – Міністра економічного розвитку і торгівлі України Степана Кубіва щодо необхідності напрацювання проектів регуляторних актів, положеннями яких передбачити внесення змін до Податкового кодексу України.
На рівні роботи з підзаконними актами на виконання Закону, ДРС виявила також низку зауважень. Наприклад, у нормативно-правових актах, пов’язаних зі впровадженням системи адміністрування акцизного податку з реалізації пального застосовуються різні облікові одиниці для здійснення обліку нафтопродуктів та під час подання відповідних аналітичних даних до систем ДФС, що може призвести до ускладнення ведення електронного обліку пального в системах як суб’єктів господарювання, так і ДФС, та може стати підставою для некоректних статистичних даних щодо обігу пального в країні загалом, та збільшити кількість судових справ щодо узгодження позицій учасників системи щодо обліку нафтопродуктів. Також важко уявити хто перевірятиме все це на дорозі.
Відповідно до чинної Інструкції №281/171/578/155, ведеться в кілограмах та тонах. Згідно з вимогами п.5.5.3 Правил №1430, маса вантажів зазначається у кілограмах. Зазначення маси пального також передбачено чинною формою акцизної накладної та проектом нової форми акцизної накладної і визначатиметься в кілограмах, літрах, приведених до 15°С, а також в метрах кубічних.
Новації не враховують, що з метою виконання норм чинного законодавства та належного оформлення господарських операцій, використовуються суб’єктами господарювання залізничні та автомобільні ваги.
Система електронного контролю за обігом пального передбачає ведення обліку пального в літрах, приведених до температури 15°С. При цьому, не існує витратомірів, які б здійснювали вимірювання обсягу пального та одночасне приведення його до температури 15°С, як вимагає Податковий кодекс України. Приведення даних вимірювання до вказаної температури може здійснюватися лише розрахунковим шляхом за допомогою відповідних програм.
Крім того, запропоновані норми є технічно неможливими для виконання у стислі строки для більшості підприємств виробників пального, а також суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність з переробки нафти та іншої сировини. Також встановлена відповідальність за нецільове використання авіаційного палива споживачем та покладається на виробника, який по суті не має можливості та правових підстав контролювати дії кінцевих споживачів.
ДРС вважає, що зміна принципів та адміністрування акцизного податку з реалізації пального значно ускладнить умови ведення бізнесу, тому підтримує вимоги бізнесу опрацювати всі деталі законодавства.
Нагадаємо, Законом пропонується запуск у 2019–2020 роках системних комплексних заходів контролю за обігом пального в країні, а саме:
- введення з 1 липня 2019 року ліцензування діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі паливом;
- модернізація з 1 липня 2019 року системи електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) з переходом на облік палива по акцизним складам;
- поетапне введення системи контролю за обігом та залишками палива на акцизних складах з використанням рівнемірів і витратомірів-лічильників;
- контроль над цільовим використанням палива, призначеного для авіаційного транспорту.
Під ліцензування підпадають суб’єкти господарювання, які є власниками або користувачами місць, де вони здійснюють діяльність з виробництва, зберігання пального (власного або отриманого на зберігання від інших осіб), оптової та роздрібної торгівлі пальним. Також ліцензування потрібно суб’єктам господарювання, які здійснюють оптову торгівлю пальним без наявності у них відповідних місць торгівлі.
Міри покарання, передбачені Законом:
- робота без ліцензії передбачає штрафи в розмірі від 250 тис. грн до 1 млн грн в залежності від виду діяльності;
- за порушення вимог щодо встановлення та реєстрації витратомірів та рівнемірів встановлені штрафи у розмірі 20 тис. грн за кожний необладнаний резервуар та/або не зареєстрований рівнемір — лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу та/або не зареєстрований витратомір-лічильник, та 50 тис. грн за кожне аналогічне повторне порушення протягом року;
- за порушення вимог щодо відправлення електронних документів до ДФС встановлено штраф у розмірі 1 тис. грн за кожний не переданий електронний документ до ДФС. Такий штраф застосовується з 1 січня 2020 року.
На думку фахівців ДРС, введення таких мір покарання, при недоопрацьованих деталях законодавства, може призвести до проблем з постачанням пального в Україні. Ухвалення 6 червня, Верховною Радою України Закону № 2744-VIII (від редакції - 21 червня цей Закон підписано Президентом), яким передбачено відтермінування фінансових санкцій ДФС за зберігання пального без ліцензії для власних потреб, до 31.12.2019 року, не вирішує цілу низку питань.