Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Будь-які послуги у сфері зовнішньоекономічної діяльності підпадають під оподаткування ПДВ тільки тоді, коли місце їх постачання згідно зі ст. 186 ПКУ розташоване на митній території України. Зокрема, місцем постачання зазначених у п. 186.3 ПКУ послуг вважається те, у якому їх отримувач зареєстрований як суб’єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання. Отримувач імпортних послуг (а надані нерезидентом послуги є нічим іншим, як імпортом цих послуг) є резидентом, а тому вважається, що такі послуги надані на території України, а отже, є об’єктом оподаткування ПДВ.
Про посередницькі послуги згадується в пп. «є» п. 186.3 ПКУ. Однак цю норму викладено з певними обмеженнями. У ній ідеться про надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи (наприклад, за договором доручення) або від свого імені, але за рахунок іншої особи (наприклад, за договором комісії), проте за умови, якщо покупцю забезпечується надання послуг, перерахованих у цьому підпункті.
Якщо трактувати зазначену норму формально, то її застосувати можна лише в разі посередництва в посередницьких послугах. Підпункт «є» п. 186.3 ПКУ прописано некоректно, та навряд чи законодавець хотів настільки звузити коло правовідносин у посередницьких операціях. Підтверджують це роз’яснення податківців, зокрема розміщені в категорії 101.07«ЗІР». У своїх консультаціях вимоги пп. «є» п. 186.3 ПКУ вони поширюють на посередницькі послуги за всіма послугами, наведеними в п. 186.3 ПКУ, а саме:
а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення на замовлення та використання об’єктів права інтелектуальної власності, у т. ч. за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);
б) рекламні послуги;
в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у т. ч. адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у т. ч. з використанням комп’ютерних систем;
г) надання персоналу;
ґ) надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів;
д) телекомунікаційні послуги;
е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення;
є) посередницькі операції з послугами, переліченими в цьому пункті;
ж) транспортно-експедиторські послуги.
Отже, якщо резидент отримує від нерезидента посередницькі послуги, пов’язані з наданням перелічених вище послуг, тоді вони є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем їх постачання вважається місце, у якому отримувач послуг – резидент зареєстрований як суб’єкт господарювання.
Якщо відповідної послуги в зазначеному переліку немає, тоді місцем постачання посередницьких послуг є місце реєстрації постачальника (п. 186.4 ПКУ). Враховуючи, що постачальник – нерезидент, вважається, що такі послуги надані за межами митної території України та, відповідно, не є об’єктом оподаткування ПДВ.
Попри те, що універсального підходу до оподаткування таких операцій у податківців немає, у своїх консультаціях вони попереджають, що в кожному окремому випадку податкових взаємин потрібно проаналізувати документи й звернутися до контролюючого органу за місцем реєстрації (категорія 101.07, «ЗІР»).
