Узагальнюючою податковою консультацією щодо окремих питань, пов'язаних з обов'язковою реєстрацією осіб як платників ПДВ, головний податковий орган підняв важливу проблему (не)своєчасного подання заяву для обов'язкової реєстрації платником цього податку.
Адже на сьогодні, як показує практика, подача заяви у випадку обов'язкової реєстрації платником ПДВ часто пов'язана із запізненням не через те, що платник податків не правильно обрахував строки для такого подання, а через "відмову" у прийняття заяви через неповне та/або неправильне складення (оформлення) такої заяви. В результаті чого платник податків стає платником ПДВ через два - три місяці, а то й пізніше.
Звісно, такий платник податків в цій ситуації стає перед вибором - захищатись через суд (питання є відкритим, адже звернення до суду в такий ситуації за певних обставин або відтерміновує строк отримання свідоцтва платника ПДВ, або ставить у складне становище щодо складення позовних вимог) чи іншим чином попередити нарахування ПЗ та штрафів.
Отже, в певній мірі ДПС України роз'яснює цю ситуацію та робить наступні висновки:
Обов'язок щодо нарахування та сплати ПЗ з ПДВ виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання Заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300 тис. Гривень ( з перенесенням цих строків на наступний робочий день у разі, коли день подачі заяви припадає на вихідний або святковий).
У разі пропуску строку для подання заяви особа, яка не зареєстрована як платник ПДВ, не має права подавати податкові декларації, але може самостійно сплатити обраховану суму податку. При цьому штрафи за неподання податкових декларацій з ПДВ до такої особи не застосовуються.
Якщо заява так і не була подана (навіть із запізненням) такій особі доведеться сплатити ПЗ та штраф (25 % суми такого ПЗ), розрахований податковим органом.