Мінінфраструктури у листі від 03.02.2015 р. №1186/25/10-15* нагадує, що наказом Мінтрансу від 10.02.1998 р. №43 затверджені Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті (далі - Норми).
Норми застосовуються на практиці з метою оподаткування послуг автомобільного транспорту, прозорого та обґрунтованого обліку фактичних витрат паливо-мастильних матеріалів для визначення об'єкта оподаткування, а також встановлення економічно обґрунтованих цін та тарифів на послуги автомобільного транспорту.
Мінінфраструктури вважає обов'язковим застосування Норм при визначенні собівартості перевезень, цін та тарифів на товари і послуги, що забезпечує дотримання антимонопольного законодавства, виключення можливості антиконкурентних узгоджених дій суб'єктами господарювання, прозоре оподаткування.
Перелік техніки, на яку встановлюються норми витрати палива, визначено пунктом 1.11 розділу 1 Норм.
Відповідно до пп. 3.5.1 Норм всі цифрові значення коригуючих коефіцієнтів (у тому числі значення відсотків встановлення норм на роботу обладнання та значення норм додаткового споживання тощо), наведено з прийменником "до", слід розуміти як такі, що можуть застосовуватися включно.
Відповідно до п. 3.1.10 Міністерство дозволяє збільшити витрати палива для автомобілів, що експлуатуються:
- більше 5 років із загальним пробігом понад 100 тис. км - до 3%;
- більше 8 років або із загальним пробігом понад 150 тис. км - до 5%;
- більше 11 років або із загальним пробігом понад 250 тис. км - до 7%;
- більше 14 років або із загальним пробігом понад 400 тис. км - до 9%.
Використання цих коригуючих коефіцієнтів не є рекомендованим, але його використання є цілком правомірним за умов, викладених у примітці до пп. 3.1.10.
Передбачається, що суб'єкт господарювання відстежує зміни показників паливної економічності автомобілів у процесі експлуатації та використовує коефіцієнт, передбачений підпунктом 3.1.10, не за замовчуванням і у повному обсязі за настанням певного віку або пробігу, а в разі підтвердження такої необхідності, диференційовано по парку.
При цьому в Нормах акцентовано увагу на автомобілі виробництва останніх років, які за конструкцією відповідають жорстким екологічним вимогам та можуть бути менш чутливими за показниками паливної економічності до терміну експлуатації/загального пробігу.
Документальне підтвердження необхідності (обґрунтованості) використання коригуючих коефіцієнтів здійснюється підприємствами відповідно до пункту 3.5 розділу 3 Норм. Підприємство може робити це як самостійно, шляхом призначення уповноваженої особи, так і з залученням станції технічного огляду, де обслуговується автомобіль. У разі підтвердження обґрунтованості застосування будь-якого відповідного фактичним потребам коригуючого коефіцієнта, у тому числі його максимально допустимого значення згідно з пп. 3.1.10 відповідно до встановлених умов щодо періоду експлуатації та загального пробігу, є правомірним.
Врахування кліматичних та інших умов експлуатації здійснюється за будь-яким варіантом, передбаченим Нормами, з урахуванням положень пункту 3.5 розділу 3 Норм.
* Хоча лист датований ще початком 2015 року, його текст з'явився лише тепер.