Списання палива і мастильних матеріалів: позиція Мінінфраструктури

Мінінфраструктури у листі від 21.02.2017 р. №1441/18/10-17 зазначило, що списання палива і мастильних матеріалів, використаних суб'єктами господарювання незалежно від відомчої підпорядкованості, форми власності або форми оподаткування доцільно здійснювати відповідно до Норм №43 за єдиною прозорою системою.  Адже, на їхню думку, ці Норми дають власникові змогу оперативно прийняти рішення щодо усунення чинників, які призводять до підвищеної витрати палива, та впровадження практики дотримання водіями економних методів керування транспортними засобами, більш ефективного й енергоощадного планування поїздок, проведення вчасного технічного обслуговування чи ремонту транспортних засобів тощо.

Натомість застосування підприємством нормативних витрат палива, що перевищують гранично допустимі значення, встановлені Нормами, або безконтрольне списання палива і мастильних матеріалів за "фактичними витратами", на  думку міністерства, є неприйнятним в Україні, оскільки це створює умови для зловживань.

Мінінфраструктури наполягає, що встановлення нормативних витрат палива, за визначенням, не може безпосередньо базуватися на фактичних обсягах витрат палива, що використовується автомобілем. Дані щодо споживання палива, отримані під час експлуатації (зокрема, дані контрольних заїздів або відповідних обстежень тощо), не є підставою для встановлення базових лінійних норм або безпосередньо нормативних витрат палива. Однак ці дані можуть бути використані підприємствами для обґрунтування встановлення конкретних значень коригуючих коефіцієнтів (у регламентованих межах) при розрахунках нормативних витрат палива в певних умовах експлуатації, виявлення причин перевитрат палива, резервів економії тощо.

Як зазначає міністерство, необхідність розроблення Норм виникла внаслідок того, що суб'єкти господарювання списували паливо і мастильні матеріали на підставі довільно взятих даних. Відповідні звіти затверджували власні комісії підприємств, що не забезпечувало можливість об'єктивного підходу до нормування витрат нафтопродуктів, призводило до завищення норм (часто в декілька разів!) та численних зловживань.

Тому Мінінфраструктури, хоча і не заперечує, що установлення підприємствами об'єктивних нормативних витрат палива відповідно до методології, що надається Нормами, є важливим для обґрунтованого визначення собівартості перевезень та в цілому собівартості продукції, що постачається споживачам автомобільним транспортом, собівартості послуг з перевезення пасажирів, аргументованого визначення бази оподаткування суб'єктів господарювання тощо. Але, на його погляд, найважливіше те, що Норми є інструментом економії витрат енергетичних ресурсів в Україні.

Невикористання таких Норм матиме серйозні негативні наслідки для економіки країни, зокрема:

• підвищення собівартості транспортних послуг і в цілому продукції, що перевозиться автомобільним транспортом,
• ухилення суб'єктів господарювання від сплати податків,
• нецільове використання палива,
• в цілому надмірне та неефективне споживання Україною енергетичних ресурсів тощо.

Тому Мінінфраструктури підтримує вимоги органів ДФСУ щодо обов'язковості списання витрат палива і мастильних матеріалів дорожнім транспортом, а також здійснення контролю правильності та обґрунтованості цих розрахунків суб'єктами господарювання незалежно від відомчої підпорядкованості, форми власності або форми оподаткування за єдиною прозорою системою, що досягається завдяки застосуванню Норм.