Немає встановленого чинними нормативними документами порядку, який обов’язково слід застосовувати для класифікації ОЗ. Тому з цією метою, на наш погляд, підприємство може користуватися різноманітними методичними, рекомендаційними матеріалами.
Посилання на такі рекомендації, на наш погляд, можна навести в Акті введення ОЗ в експлуатацію, який складає призначена керівником підприємства комісія і затверджує керівник.
Наприклад, у консультаціях податкової служби часто згадується ДК 013-97 «Класифікація основних фондів», який податківці застосовують для класифікації ОЗ (див., приміром, ІПК ДПСУ від 22.11.2022 №2019/ІПК/99-00-21-02-02-06, від 08.08.2022 №1236/ІПК/99-00-21-02-02-06 та багато інших).
Але цей класифікатор, повторимося, не є обов’язковим для застосування, і він дуже застарів. Згідно з цим класифікатором передбачено тільки три групи ОЗ, з виокремленням підгруп.
На наш погляд, значно доречніше скористатися Методрекомендаціями щодо облікової політики суб’єкта державного сектору (затверджені наказом Мінфіну від 23.01.2015 №11, далі — Методрекомендації №11), які містять окремий розділ ІІ «Класифікація основних засобів».
Наприклад, за цими Методрекомендаціями до групи «будинки, споруди та передавальні пристрої» належать, серед іншого:
- лінії електропередач;
- трансмісії та трубопроводи з усіма проміжними пристроями, необхідними для трансформації (перетворення) і передачі енергії та для переміщення трубопроводами рідких та газоподібних речовин до споживача;
- кабельні та повітряні лінії зв’язку тощо.
З огляду на такі рекомендації до цієї групи, на наш погляд, слід віднести системи:
- газопостачання;
- пожежогасіння;
- електромережі;
- каналізації.
Фактично зазначені системи належать до передавальних пристроїв.
Обліковують такі об’єкти на субрахунку 103 «Будинки та споруди».
У податковому обліку податку на прибуток для підприємства, яке коригує фінрезультат на податкові різниці, такі об’єкти відносять до групи 3 (передавальні пристрої), з мінімальним допустимим строком використання 10 років (пп. 138.3.3 ПКУ).
Щодо автоматичної системи управління виробничим обладнанням.
За Методрекомендаціями №11 до групи «машини та обладнання» належать, серед іншого:
- комп’ютерна техніка і її комплектувальні (комп’ютери, монітори, периферійне та мережеве обладнання комп’ютера, що за вартістю за одиницю чи комплект належить до основних засобів);
- електронні засоби обробки інформації (електронно-обчислювальні, керуючі та аналогові машини, цифрові обчислювальні машини та пристрої тощо).
На наш погляд, це саме та група, до якої має належати автоматична система управління виробничим обладнанням. Такий об’єкт обліковують на субрахунку 104 «Машини та обладнання».
У податковому обліку податку на прибуток для підприємства, яке коригує фінрезультат на податкові різниці, такі об’єкти відносять до групи 4 (машини та обладнання), з мінімальним допустимим строком використання 5 років (див. пп. 138.3.3 ПКУ).
Водночас із цієї групи виділено окремий об’єкт із мінімально допустимим строком використання 2 роки:
- електронно-обчислювальні машини;
- інші машини для автоматичного оброблення інформації;
- пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації;
- пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом);
- інші інформаційні системи;
- комутатори;
- маршрутизатори;
- модулі;
- модеми;
- джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж;
- телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 20 000 гривень.
Проте, на наш погляд, автоматична система управління виробничим обладнанням не вписується у показники цієї окремої групи. Вважаємо, до окремої групи зі строком 2 роки потрібно відносити перелічені там об’єкти, які обліковують окремо. А якщо підприємство обліковує одним об’єктом усю автоматичну систему, яка складається з багатьох частин (комп’ютерів, комутаторів, маршрутизаторів тощо), то таку систему слід обліковувати у стандартній групі 4 з мінімальним строком 5 років.
Але думка ДПС з цього питання нам невідома. Тож для уникнення непорозумінь може бути доречним отримати індивідуальну податкову консультацію.