Однозначної відповіді на це запитання немає. Але поміркуймо.
Отже, мультимодальне перевезення – це перевезення вантажів двома або більше видами транспорту на підставі договору мультимодального перевезення, що здійснюється за документом мультимодального перевезення (ч. 1 ст. 1 Закону №1887).
Таким чином, якщо між особою, яка зацікавлена в перевезенні товарів, і особою, яка організувала таке перевезення (у Законі №1887 – оператором), укладено договір мультимодального перевезення, то це мультимодальне перевезення, яке має свої особливості документального оформлення. Навіть якщо оператор не сам здійснює таке перевезення, а залучає для цього третіх осіб (тобто сам є замовником щодо перевізників, як зазначено у запитанні).
Документ мультимодального перевезення вантажів – перевізний документ (транспортна накладна, коносамент тощо), що підтверджує укладення договору мультимодального перевезення та прийняття вантажу під свою відповідальність оператором мультимодального перевезення від замовника, який оформлюється оператором мультимодального перевезення та за яким здійснюється перевезення вантажу.
Єдиний перевізний документ – документ мультимодального перевезення вантажів встановленої форми, за яким може здійснюватися мультимодальне перевезення вантажу на всьому маршруті мультимодального перевезення.
Форму єдиного перевізного документа затверджує КМУ (ч. 2 ст. 11 Закону №1887).
Але до сьогодні такого документа не затверджено.
Тому можемо міркувати таким чином, що за буквального розуміння виконати норми Закону №1887 наразі неможливо. Адже за буквального розуміння немає підстав вважати перевезення мультимодальним, бо немає єдиного перевізного документа, затвердженого КМУ. А без оформлення такого документа перевезення не є мультимодальним.
Водночас про єдиний міжнародний перевізний документ сказано у пп. «а» пп. 195.1.3 ПКУ (при міжнародних перевезеннях пасажирів, вантажу, що підтверджено єдиним міжнародним перевізним документом, застосовується ставка ПДВ 0%). Про єдиний транспортний документ згадано й у ст. 9 Закону про ТЕД, де зазначено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути:
- авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);
- міжнародна автомобільна накладна (CMR);
- накладна СМГС (накладна УМВС);
- коносамент (Bill of Lading);
- накладна ЦІМ (CIM);
- вантажна відомість (Cargo Manifest);
- інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора під час перевезення підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Тобто якщо між пунктом відправлення і пунктом призначення вантаж перевозять одним видом транспорту, то застосовують один перевізний документ для відповідного транспорту. А якщо перевозять кількома видами транспорту, то перевезення різними видами транспорту оформляють окремими документами для такого виду транспорту.
Наприклад, якщо спершу перевозять залізницею, а потім автомобільним транспортом, то оформляють комплектом документів, який складається з:
1) накладної СМГС (накладної УМВС);
2) міжнародної автомобільної накладної (CMR).
Причому в УПК №610 зазначено, що законодавством не передбачено оформлення міжнародного перевезення різними документами залежно від відрізка маршруту.
Увага: різні документи оформляють залежно від виду транспорту, а не залежно від виду маршруту!
На наш погляд, з наведеного випливає, що в описаній ситуації перевезення є міжнародним і на відрізку шляху від перевантаження із залізничного вагону у автомобіль і перевезення автомобілем до пункту вивантаження в Житомирі має оформлятися міжнародною автомобільною накладною (CMR).
Щодо ТТН, то її форма затверджена Правилами №363. У преамбулі до цих Правил зазначено, що вони не регламентують перевезення вантажів у міжнародному сполученні.
Водночас згідно зі ст. 1 Закону про автотранспорт міжнародні перевезення пасажирів і вантажів – це перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1 Конвенції, яка встановлює особливості застосування CMR, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, розташовані у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
З огляду на ці норми Закону і Конвенції, трактувати наведену в запитанні ситуацію можна таким чином: якщо відрізок шляху автомобільного перевезення припадає виключно на територію України, оформляти його слід ТТН, а не CMR.
Як бачимо, норми чинного законодавства дещо суперечливі і не дають можливості однозначно визначити, яким документом оформляти перевезення в наведеній ситуації.
Але для уникнення непорозумінь може бути доречно звернутися до Мінінфраструктури за консультацією щодо цього питання.
Якщо все-таки складають CMR
Загальні особливості складання CMR встановлені Конвенцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції вантажна накладна містить такі дані:
a) дату і місце складання вантажної накладної;
b) ім’я та адресу відправника;
c) ім’я та адресу перевізника;
d) місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки тощо.
Сторони можуть внести до вантажної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вважають корисною (ч. 3 ст. 6 Конвенції).
Таким чином, у CMR мають зазначатися тільки місце завантаження у Львові із залізничного вагона і місце вивантаження (Житомир). Але сторони можуть додати будь-яку іншу інформацію, яку вважають корисною.
На наш погляд, у наведеній у запитанні ситуації доречно зазначити первинне місце завантаження (Польща), первинного перевізника (залізничний перевізник), а також, що це мультимодальне перевезення, яке здійснюється за відповідним договором тощо.