Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до ст. 67 Конституції України від 28 червня 1996 року кожен громадянин зобов’язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, установлених законом. Усі громадяни щороку подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом. Згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. №435-IV зі змінами та доповненнями, місцем проживання фізособи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання у ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізособа проживає постійно, переважно або тимчасово. Крім того, згідно з п. 49.1 ст. 49 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки органу ДПС, в якому перебуває на обліку платник податків. Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПКУ платник податків — фізособа зобов’язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків — фізособи визнається місце його проживання, за яким він береться на облік як платник податків в органі ДПС. Платник податків — фізособа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Таким чином, платник податків, який відповідно до норм чинного законодавства зобов’язаний (має право) подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, але на той час проживає не за місцем реєстрації (прописки), а в іншому місці, то він подає декларацію до органу ДПС за податковою адресою, тобто за місцем реєстрації згідно з паспортними даними.
