Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків, подають контролюючому органу декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому ПКУ.
Відповідно до п.49.8. ст.49 ПКУ прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених п.48.3 та 48.4 ст. 48 ПКУ. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Отже, Податковим кодексом України не передбачено дії суб’єкта господарювання у випадку, якщо ним помилково подано податкову звітність до контролюючого органу, тобто яку взагалі не потрібно було подавати або подано не до того контролюючого органу. Однак платник податків може звернутись письмово до контролюючого органу з обґрунтуванням обставин помилково поданої податкової звітності та проханням не визнання даної звітності як податкової.
