Нацбанк повідомляє, що податок на прибуток банків у розмірі 50% був із розумінням сприйнятий банківським сектором у 2023 році як разовий вимушений крок, зважаючи на «неринкову природу» прибутку в зазначеному році. Однак продовження цієї практики в поточних умовах становить загрозу для подальшої кредитної експансії та загалом здатності банків у необхідних обсягах підтримувати економіку країни в умовах війни та повоєнної відбудови.
По-перше, екстраподаток суттєво обмежує кредитний потенціал банків
- Спроможність банків нарощувати кредитування залежить від запасів їх капіталу, ключовим джерелом підтримки якого в умовах війни є поточні прибутки.
- Прибуток банків зараз має ринкову природу, він сформований за рахунок кредитування та інвестицій в ОВДП, а рентабельність капіталу зменшилася до 50% у 2025 році порівняно з 52% у 2024 році та 59% у 2023 році.
- Віддаючи перевагу отриманню 20 млрд грн доходів зараз (очікуваний фіскальний ефект), ми відмовляємося від 200–300 млрд грн ресурсу в майбутньому для кредитування економіки.
- Банки сьогодні мають достатні запаси капіталу, однак вони вже дещо вичерпали їх сплатою екстраподатку за підсумками 2023 та 2024 років й активною кредитною експансією у 2024 і 2025 роках.
По-друге, ефективність такого кроку для бюджету сумнівна
- Половину прибутку сектору генерують державні банки, які все одно перераховують більшу частину отриманих прибутків до бюджету у формі дивідендів.
- Саме державні банки передусім відчують негативний ефект, адже значно важче виконувати низку критичних планів із підтримки сфер енергетики та оборони, маючи менші запаси капіталу.
- Натомість звичайна ставка дасть змогу Міністерству фінансів регулювати рівень капіталу державних банків через дивіденди, обираючи між кредитними портфелями та наповненням бюджету.
- За результатами оцінки стійкості 2025 року вже була потреба в докапіталізації окремих державних банків, яка в разі реалізації потребуватиме суттєвих обсягів коштів платників податків.
- Екстраподаток підриває довіру до унікального для бюджету інструменту ОВДП, оскільки дрібніші інвестори (фізичні особи, страховики та фінансові компанії) підвищений податок не сплачують.
По-третє, непропорційне навантаження дискримінує галузь та відлякує інвесторів
- Лише банківський сектор постійно має підвищену ставку податку на прибуток 25% (порівняно з 18% для решти економіки) і вже двічі сплатив 50% фактично.
- Сектор має найвище навантаження серед усіх секторів економіки – 68 копійок надходжень до державного бюджету на одну гривню доданої вартості.
- За 2025 рік сектор забезпечив 11% усіх платежів до державного бюджету (з урахуванням сплачених дивідендів державних банків), тоді як його частка у ВВП становила лише 2,9%.
- Банківський сектор єдиний, якому заборонено виплачувати дивіденди (крім державних банків), тож прибуток — єдиний ресурс для його розвитку.
- Для успішної приватизації державних банків потрібні репутабельні інвестори з довгостроковим баченням, однак для них критично важлива передбачувана пропорційна податкова політика.
На відміну від кризи 2014–2016 років, банки зараз не посилюють шоки війни для економіки, а згладжують їх. Крім того, вони і далі несуть значний фінансовий та операційний тягар війни, забезпечують безперебійний доступ до своїх послуг для бізнесу та населення. Однак ситуація може дуже швидко змінитися. Водночас інструментарій Національного банку для пом’якшення негативних ефектів від екстраподатку на капітал майже вичерпано, і подальші кроки можуть зірвати план інтеграції в ЄС.
Економіка країни потребує підтримки, а для повноцінної підтримки банківська система (яка за обсягами капіталу вдесятеро менша за систему сусідньої Польщі) має зростати. Екстраподаток нівелює це зростання.
У підсумку такі точкові рішення не знижують актуальність системної реформи із розширення податкової бази, зокрема за рахунок детінізації економіки, відповідно до меморандуму з МВФ. Натомість системне збільшення навантаження на
