Держслужба фінмоніторингу звернула увагу на особливо проблемне питання щодо дати повідомлення суб’єкта фінмоніторингу про окремі види операцій, які підпадають під дію Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».
Згідно з п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону діловими відносинами є відносини між клієнтом та суб’єктом первинного фінансового моніторингу, що виникли на підставі договору про надання фінансових або інших послуг.
То що ж вважати точкою відліку, коли у суб’єкта первинного фінмоніторингу виникає обов’язок щодо ідентифікації клієнта та вивчення його фінансового становища? Усе питання у тому, що зрозуміти, що фінансова операція потрапляє під дію Закону, можна ще на стадії укладення договору між клієнтом та суб’єктом первинного фінмоніторингу, скажімо, про надання послуг. Чи все ж таки варто дочекатися укладення/здійснення правочину, що підпадає під дію Закону? Чи спочатку підписати договір про надання послуг і вже потім взятися за виконання Закону?
Рекомендації з цього питання надала Держслужба фінмоніторингу. Так, на її думку, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ГК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори й інші правочини.
Частиною першою статті 202 ГК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на придбання, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Отже, з урахуванням терміна «ділові відносини» та вищенаведених норм ГК України, Держслужба фінмоніторингу дійшла висновку, що моментом установлення ділових відносин між клієнтом та суб’єктом первинного фінансового моніторингу вважатиметься момент укладення договору про надання фінансових чи інших послуг.
Тобто вітається все ж таки наявність договору як письмового документа, а попередній договір та все попереднє листування до уваги не беруться.