Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Положеннями п. 6.3 Закону України від 05.04.2001 №2346 – ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі – Закон №2346) визначено умови відкриття рахунків платника податків, особливості його функціонування передбачаються в договорі, який укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Згідно вимог п. 8.1 Закону №2346, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Відповідно до п. п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, доручення платника податків про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.
У разі відсутності перерахування коштів до бюджетів у відведені Податковим кодексом строки для сплати податкових або грошових зобов’язань (навіть з вини банківських установ), по відношенню до таких платників органи доходів і зборів зобов’язані вживати вживають заходи стягнення, у т.ч. опис та реалізацію майна боржників, арешт рахунків, стягнення з них коштів та інше. Також застосовується пеня та штрафні санкції.
Питання щодо компенсації збитків, які завдані банком платнику, вирішується виключно в судовому порядку між ними, як учасниками договірних відносин, без участі органів доходів і зборів.
