Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Напевно, «спрощенці» навіть не могли подумати, чим може обернутись обмеження для них способів розрахунків тільки готівковими та безготівковими.
Адже важко було уявити, щоб поширення технічних досягнень, які впевнено і стрімко посіли особливе місце у свідомості суспільства, могли зустріти такий незрозумілий та завзятий опір з боку державних органів. Ідеться про Мінекономіки, яке вважає, що «...якщо фізична особа — платник єдиного податку використовуватиме у своїй діяльності електронні гроші, то вона зобов'язана сплачувати податок за ставкою 15% ...», оскільки застосовує у своїй госпдіяльності «інший», ніж дозволений на єдиному податку, спосіб розрахунків.
Висновок останнього змушує серйозно замислитися, наскільки наша країна є розвинутою у сфері електронних технологій та інформаційності суспільства.
Правда, при цьому Мінекономіки запевняє, що незабаром все зміниться — Кабміном у 2013 році нарешті схвалено Стратегію розвитку інформаційного суспільства в Україні. І вже скоро — буквально у 2020 році — платники ЄП зможуть використовувати електронні кошти як дозволений спосіб розрахунків.
Проте цікаво було би почути відповідь і на таке запитання: до якої саме форми розрахунків відносить Мінекономіки електронні кошти сьогодні?
Протягом усього часу існування спрощеної системи оподаткування самі платники єдиного податку добре знали про заборону застосувати бартер (чи обмін). З векселями їм також не пощастило.
Водночас щодо електронних грошей не було жодних заборон.
Зазначимо, що досить докладне роз'яснення застосування електронних коштів та визначення цього терміна наведено на веб-сторінці НБУ
Так, правове визначення електронних грошей для країн ЄС міститься в Директиві 2000/46/ЄС про започаткування та здійснення діяльності установами — емітентами електронних грошей, відповідно до якої «Електронні гроші — грошова вартість, яка є вимогою до емітента і яка: (i) зберігається на електронному пристрої; (ii) емітується під час отримання грошових коштів у вартісному розмірі не меншому, ніж емітована грошова вартість; (iii) приймається як засіб платежу підприємствами, іншими ніж емітент».
Також НБУ звертає увагу на те, що при пред’явленні електронних грошей для погашення традиційні гроші списуються з банківського рахунка емітента і надаються пред’явнику, наприклад торговцю, який реалізував за електронні гроші товари чи послуги, або споживачу, якщо він вже не потребує такого платіжного засобу. Електронні гроші всіх відомих сьогодні систем є наперед оплаченими.
Електронні платіжні засоби на законодавчому рівні запроваджені в Україні 2012 року та застосовуються у порядку, встановленому ст.14 Закону України від 05.04.2001 р. №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
І якщо не заглиблюватися в деталі їх випуску та обігу, то загалом застосування електронних грошей можна впевнено прирівняти до оформлення операцій безготівкою. Принаймні і документи, і ініціювання переказу та списання коштів з рахунка здійснюються за правилами, встановленими для безготівкових розрахунків.
Незважаючи на це, позиція Мінекономіки, необережно висловлена в коментованому листі, є вкрай небезпечною для платників спрощеної системи оподаткування та може бути дуже вдало використана для гучних судових спорів, що призведе до чергового знищення малого бізнесу в нашій країні. Наприклад, органи Міндоходів можуть скористатися цим роз'ясненням під час проведення перевірок та надання відповідей на індивідуальні письмові запити платників податків. До цього варто бути готовим підприємцям та юрособам — платникам ЄП (Лист Мінекономіки від 17.09.2013 р. №3112-13/32401-14).
