Платежі не завжди роялті
Позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб, є торговельною маркою. Бути власником зареєстрованої торговельної марки означає володіти об'єктом права інтелектуальної власності. Закон про товарні знаки регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням прав на торговельні марки в Україні з урахуванням норм глави 44 ЦКУ.
Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку можуть бути не лише юридичні, а й фізичні особи. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю. Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:
- право на використання торговельної марки;
- виключне право дозволяти використання торговельної марки;
- виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;
- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом (ст. 496 ЦКУ).
Згідно з ч. 3 ст. 426 ЦКУ використовується об'єкт права інтелектуальної власності – торгова марка іншою особою з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розпоряджаються майновими правами інтелектуальної власності на підставі договорів, передбачених у ч. 1 ст. 1107 ЦКУ.
Ліцензійний договір є одним із таких договорів. За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін. Частина 3 ст. 1109 ЦКУ уточнює, що у ліцензійному договорі визначають вид ліцензії, сферу використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити до договору.
Торговельна марка
Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Зареєстрована торговельна марка – торговельна марка, на яку видано свідоцтво або яка має міжнародну реєстрацію, що діє на території України.
Стаття 1 Закону про товарні знаки
Отже, винагороду, яка належиться підприємцю, детально описують у договорі. А визначитися з класифікацією такої винагороди важливо для податкового обліку, особливо підприємцю – платнику єдиного податку (про що далі). Якщо договором передбачено, що винагорода сплачуватиметься періодично і, наприклад, залежить від обсягу виготовленої або реалізованої продукції під цією торговою маркою, то є всі підстави стверджувати, що для бухгалтерського обліку це роялті. Проте податкове законодавство містить інше визначення роялті, наведене у пп. 14.1.225 ПКУ. Не кажучи вже про те, що оподаткування роялті і виручки від продажу торговельноїх марки є різним.
Щоб чітко з'ясувати, чи підпадає такий платіж під поняття «роялті», встановлене ПКУ, слід проаналізувати умови договору. мови передання майнових прав інтелектуальної власності визначають у договорі, і саме такі умови допоможуть визначитись із класифікацією таких виплат.
Платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання знака (зареєстровані торговельні марки на товари і послуги), є роялті. А платіж за придбання знака у володіння або розпоряджання не може вважатися роялті.
Якщо фізособа володіє правом інтелектуальної власності на торговельну марку, яке засвідчується свідоцтвом, та реалізує своє право на такий об'єкт шляхом надання резидентові України права на використання торгової марки і при цьому ліцензійним договором не передбачено умов, які б надавали право резиденту-користувачу продавати, передавати або відчужувати зазначений об'єкт, то платежі за таким договором відповідають поняттю «роялті», визначеному пп. 14.1.225 ПКУ. Підпункт 14.1.225 ПКУ визначає, які платежі вважаються роялті, а також за яких умов такий платіж не є такою винагородою з метою оподаткування. Отже, якщо сплачується винагорода за використання торговельної марки, це роялті. Якщо платіж є оплатою за передачу прав на торговельну марку й умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати її або передати в інше розпоряджання, володіння, платіж не визнається роялті, і операцію можна кваліфікувати як придбання нематеріальних активів.
Чи потрібно реєструватися ФОПом для операції з ТМ?
Теоретично, якщо дохід від одних і тих самих цивільно-правових операцій фізособи є систематичним, це ознака господарської діяльності. Для податківців для того, щоби вимагати реєстрації ФОПа, достатньо і двох операцій на рік (додатково див. «ДК» №6/2021).
Підприємництво
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва – підприємцями.
Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Одержання роялті, в т. ч. за використання торговельних марок, за КВЕД-2010 належить до класу 77.40 «Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами». Цей клас включає діяльність із надання прав на використання продуктів інтелектуальної власності й подібних продуктів, за якими сплачують роялті або ліцензійне мито його власникові (тобто власникові майна). Лізинг таких продуктів може мати різні форми, такі як дозвіл на відтворення, використання в наступних процесах і продуктах, управління бізнесом під торговельною маркою на умовах франчайзингу тощо. Власники продуктів інтелектуальної власності можуть виступати їх розробниками або ні.
Якщо особа укладає договори про надання ТМ в користування як підприємець, доведеться подбати про наявність потрібного коду КВЕД. Нові коди до Держреєстру вносить держреєстратор. Підприємець може це зробити:
- особисто звернувшись із заявою1;
- скерувавши посередника;
- подавши заяву онлайн через сервіс «Дія».
1 Заява щодо державної реєстрації фізичної особи – підприємця (форма 1), затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 р. №3268/5.
Проте роялті згідно з податковим законодавством, а саме пп. 14.1.268 ПКУ, належать до пасивних доходів. I хоча отримання роялті – це, безперечно, отримання прибутку, проте віднести такі доходи до підприємницької діяльності складно. Тож на практиці далеко не всі фізособи, які отримують роялті, реєструються як ФОПи. I податківці не заперечують – доти, поки з роялті сплачуються податки. Фізособа може отримувати роялті, а їх оподаткуванням за неї займається податковий агент. А от якщо роялті отримуються також від фізособи, тоді фізособа – власник торговельної марки повинна самостійно задекларувати такий дохід та подати декларацію про майновий стан згідно з п. 179.1 та 179.2 ПКУ.
Якщо ж роялті отримує ФОП, залежно від системи оподаткування порядок нарахування та сплати податків відрізнятиметься.
ФОП на загальній системі оподаткування
Отримання роялті за використання торговельного знака
Стаття 177 ПКУ встановлює правила для оподаткування доходів ФОПа на загальній системі оподаткування. Відповідно до п. 177.1 ПКУ доходи підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ПКУ. А об'єктом оподаткування згідно з п. 177.2 ПКУ є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю підприємця.
Суб'єкт господарювання – особа, яка сплачує ФОПу роялті за використання торговельної марки, згідно з п. 177.8 ПКУ не утримує ПДФО та військового збору, як це передбачено у разі виплати доходу фізособі. Проте такий СГ зобов'язаний у додатку 4ДФ до нової звітності з ЄСВ, ПДФО та військового збору відобразити таку виплату з ознакою доходу «157». Такі правила працюють, якщо підприємець, який отримує такий дохід, надав копію документа, що підтверджує його державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.
Головна умова для оподаткування отриманого доходу як підприємницької виручки (тобто з правом на зменшення такого доходу на витрати, понесені у зв'язку з його отриманням) – це провадження діяльності у межах обраних підприємцем видів діяльності (дані містяться у ЄДР), а саме за класом 77.40 КВЕД-2010. Тоді базою оподаткування ПДФО та військовим збором для доходів, отриманих від провадження господарської діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається підприємцем за порядком, установленим п. 177.2 ПКУ.
Окрім того, ліцензійний договір має укладатися не від імені фізособи, а від імені підприємця, якщо такі доходи отримано в межах господарської діяльності.
Але суб'єкт господарювання, який виплачує роялті, повинен буде виконати функції податкового агента та самостійно оподаткувати нарахований дохід фізособі, якщо роялті не належить до підприємницького доходу. Щодо цього п. 177.6 ПКУ уточнює: якщо підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку – фізосіб.
Нагадаємо!
Декларація про майновий стан і доходи подається підприємцем за результатами календарного року, згідно з пп. 49.18.5 ПКУ, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року. На підставі цієї декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання декларації, здійснюється остаточний розрахунок ПДФО з урахуванням сплачених авансових платежів протягом року (за їх наявності) та військового збору.
Продаж торговельної марки
У разі продажу підприємцем торговельної марки діють загальні правила оподаткування фізосіб. Як сказано у пп. 164.2.3 ПКУ, доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, належать до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку – фізособи. Ставка ПДФО 18%, а також зі суми такого доходу, згідно з п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, слід сплатити військовий збір у розмірі 1,5%.
На наш погляд, позаяк торговельна марка реєструється на фізособу, а не на підприємця, її продаж буде продажем власного майна, яке належить на праві власності фізособі й не оподатковується як отриманий дохід від підприємницької діяльності (хоча щодо цього рекомендуємо отримати IПК).
ФОП — платник ЄП
Отримання роялті за використання торговельної марки
Роялті є одним із видів пасивних доходів, зазначених у пп. 14.1.268 ПКУ. Порядок визначення доходів для підприємців – платників ЄП встановлено ст. 292 ПКУ. Зокрема, у пп. 1 п. 292.1 ПКУ міститься застереження, що пасивні доходи (а отже, і суми роялті) не оподатковуються єдиним податком. Проте це зовсім не означає, що у разі отримання платежу за надання права на використання торговельної марки фізособа звільняється від оподаткування такого доходу.
Тоді доходи слід оподатковувати за загальними правилами розділу IV ПКУ. А це означає, що при оподаткуванні роялті:
- платежі за надання права на користування згідно з пп. 164.2.3 ПКУ включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізособи;
- базою оподаткування є сума роялті згідно з п. 164.1 ПКУ;
- оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів, за ставкою, визначеною пп. 167.5.1 ПКУ, – ставка ПДФО 18%;
- зі суми, з якої сплачується ПДФО, згідно з п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ також слід сплатити військовий збір у розмірі 1,5%.
За загальним правилом при виплаті доходів фізособі – платнику ЄП податковий агент податки, а саме ПДФО та військовий збір, не утримує. Але, враховуючи п. 292.1 ПКУ, роялті виплачуються саме фізособі, а не підприємцю, тож зі сум роялті податковий агент утримує ПДФО і військовий збір (додатково див. роз'яснення київських податківців у листі від 27.12.2016 р. №27080/10/26-15-13-02-16). Тож суб'єкт господарювання, який виплачує роялті підприємцю – платнику ЄП, зобов'язаний у додатку 4ДФ до нової звітності з ЄСВ, ПДФО та ВЗ відобразити таку виплату з ознакою доходу «103». I виконати всі функції податкового агента, а саме сплатити податки до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом згідно з пп. 168.1.2 ПКУ або протягом трьох банківських днів з дня, наступного за днем виплати, якщо дохід виплачується готівкою з каси СГ, згідно з пп. 168.1.4 ПКУ. Якщо роялті фізособі нараховано, але не сплачено, відповідно до пп. 168.1.5 ПКУ строк на сплату податку до бюджету – 30 днів після закінчення місяця, коли таке нарахування було здійснене.
Єдиний внесок у цьому випадку не нараховують, адже відповідно до ст. 7 Закону про ЄСВ виплати у вигляді роялті не є базою для нарахування ЄСВ.
Продаж торговельної марки
Аналогічний порядок оподаткування й у разі продажу фізичною особою торговельної марки. Адже торговельна марка зареєстрована на фізособу, а не на підприємця, тож це реалізація власного майна, яке належить на праві власності фізособі, тому не оподатковується єдиним податком. Ставка ПДФО – 18%, а також згідно з п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ зі суми такого доходу слід сплатити військовий збір за ставкою 1,5%. Сплачують військовий збір у терміни, передбачені для сплати ПДФО.
