ТСН розповідає, що Україна хоче переглянути список «ризикових» країн, щоб бізнесу було легше наймати іноземців. МЗС та СБУ вже отримали доручення спростити ці правила після наради щодо співпраці з Африкою.
Про це повідомив керівник Офісу Президента Кирило Буданов.
Що зміниться для іноземних працівників
Буданов зазначив, що пом’якшення міграційних правил обговорили під час зустрічі щодо співпраці з Африкою. Тепер відповідні служби мають терміново змінити чинні списки. Кирило Буданов припустив, що це допоможе бізнесу, який відчуває дефіцит кадрів.
Проте Буданов наголосив на наявності безпекових та соціальних ризиків. Зокрема, йдеться про випадки, коли іноземці використовують офіційне працевлаштування лише як привід для в’їзду в країну.
Керівник ОПУ зауважив, що багато іноземців, переважно з країн Центральної Азії, після отримання необхідних документів залишають роботодавця.
«Вони заїжджають сюди, отримали посвідку і вперед… Ви ж стикалися з проблемами, коли певні робітники приїхали до вас, ви їх зареєстрували, і вони на наступний день сказали: „До побачення“. Я вам навіть скажу по прикладу іноземного нашого легіону, який ми створювали – те саме», – розповів Буданов журналістам.
Юридичні аспекти у працевлаштуванні
Він додав, що роботодавці не можуть брати на себе юридичне зобов’язання за перебування людини в країні протягом усього терміну дії посвідки, що створює значні перепони для реформування системи.
Буданов також підтвердив інформацію про те, що процедури легалізації іноземних працівників часто стають інструментом наповнення бюджету, а не регулювання ринку праці.
«Два чи три тижні тому проводив велику нараду по наших взаємовідносинах з Африкою. Вона підняла якраз ваше питання, причому теж непрогнозовано. І протокольним рішенням було Міністерство закордонних справ та Службі безпеки терміново опрацювати зміни до списку країн міграційного ризику. Тобто, можливо, частково ваше питання скоро трошки послабиться, відійде, як то кажуть, в сторону», – зазначив Буданов.
Наразі розглядається можливість використання досвіду інших європейських країн, зокрема Польщі, для вдосконалення механізмів контролю за трудовими мігрантами, щоб мінімізувати кількість випадків, коли іноземці «живуть своїм життям» поза межами правового поля працевлаштування.
