Вимоги до бізнесу під час жовтої тривоги потребують перегляду у 2026 році: позиція НААУ

За новими правилами Уряду підприємства можуть працювати під час жовтої тривоги лише за наявності укриття чи «безпечного простору». Законодавство дає підстави для участі бізнесу в цивільному захисті. Але чи достатньо їх для таких обмежень?

НААУ повідомляє, що постанова Кабміну від 04.09.2026 №1092 «Деякі питання оптимізації захисту населення та реагування на загрози засобів повітряного нападу» (у редакції №1128 від 15.09.2026) викликала в підприємців масу запитань. Нижче – зважений юридичний розбір того, які її положення мають законну основу, а які потребують уваги.

Постанова поділяє сигнал повітряної тривоги на два рівні: жовтий (загроза дронів) і червоний (ракетна або масована атака дронів). Під час жовтої тривоги суб'єкти господарювання можуть продовжувати діяльність, якщо мають захисну споруду, укриття або «безпечний простір». Тим, хто їх не має, дано три місяці на облаштування – до 4 грудня 2026 року.

Законна основа в постанови є. Кодекс цивільного захисту (ст. 20) дійсно встановлює обов'язки суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту. Серед них – забезпечувати засоби колективного захисту, розміщувати інформацію про заходи безпеки та здійснювати певні заходи власним коштом. Частина 3 ст. 30 Кодексу передбачає участь бізнесу у встановленні засобів оповіщення. Частина 5 тієї ж статті делегує Кабміну повноваження визначати порядок організації оповіщення. Стаття 12-1 Закону «Про правовий режим воєнного стану» визначає власні повноваження Кабміну в умовах воєнного стану. Указ Президента №64/2022 допускає обмеження прав, зокрема передбачених ст. 42 і 53 Конституції.

Отже, правове питання – не у відсутності рамки, а в її достатності для конкретних приписів постанови. Передусім ідеться про чотири з них.

Перший – прив'язка продовження господарської діяльності до наявності укриття чи «безпечного простору». Це обмеження права на підприємницьку діяльність (ст. 42 Конституції), а за ст. 92 Конституції такі обмеження визначаються виключно законом. Стаття 32 КЦЗ містить вичерпний перелік типів укриттів: сховища, протирадіаційні укриття, споруди подвійного призначення, первинні та мобільні, найпростіші укриття. Категорію ж «безпечний простір» створює саме постанова.

Другий – тримісячний строк на облаштування. Він виходить за межі законодавчої норми: жоден закон такого строку не встановлює.

Третій – технічні параметри «безпечного простору» (максимальний надлишковий тиск у кілопаскалях) визначають Міноборони разом із Генштабом. Це делегування другого рівня, і його треба перевірити на відповідність принципу правової визначеності.

Четвертий – автоматичне припинення освітнього процесу (пп. 3 п. 1 постанови). Це обмеження права на освіту (ст. 53 Конституції). Тож, з огляду на ст. 92 Конституції, це питання первинного законодавчого регулювання.

Важливий орієнтир тут – Рішення Конституційного Суду від 29.09.2026 №4-р/2026. Суд сформулював тест: встановлення тимчасових обмежень конституційних прав не може бути передане Кабміну без належного законодавчого визначення мети, виду, умов, обсягу, тривалості, кола осіб, території та меж дискреції. Логіка рішення універсальна і може застосовуватися в суміжних сферах. Це не автоматична «відміна» постанови, але серйозний орієнтир для адміністративних судів у разі оскарження індивідуальних актів.

Є й економічний вимір. Понад 90% підприємств в Україні – малий і середній бізнес, що забезпечує більше половини робочих місць. Податкові надходження до держбюджету у 2025 році становили 1,246 трлн грн – на 20,2% більше. У січні 2025 року закрилося понад 22 тис. ФОП. МВФ переглянув прогноз зростання ВВП України на 2026 рік – до 1–1,6%.

За такої макроекономічної картини тримісячний імперативний строк на капітальні вкладення без компенсаційного механізму – щонайменше привід для серйозної дискусії щодо пропорційності, а не для адміністрування.

Що ж робити бізнесу практично? До 4 грудня 2026 року необхідно забезпечити мінімальний формальний комплаєнс: видати внутрішній наказ, визначити канал оповіщення, задекларувати найбільш захищену зону як «безпечний простір» (там, де це фізично реалістично). Якщо укриття немає, зафіксувати протоколом загальних зборів працівників їхню згоду на продовження діяльності і готувати правову позицію на випадок перевірки.

У разі накладення штрафу оскаржити його в адміністративному суді з посиланням на ст. 19, 42, 53, 92 Конституції та Рішення КС №4-р/2026 як орієнтир для тесту пропорційності.

На колективному рівні бізнес-асоціаціям варто звернутися до Уповноваженого ВР з прав людини з проханням дослідити співмірність обмежень законодавчим рамкам.

***

Правова ситуація не чорно-біла. Законодавча основа участі бізнесу в цивільному захисті існує. Але механізм, яким постанова деталізує цю участь, потребує професійної перевірки на достатність законодавчої основи, правову визначеність і пропорційність. Це стосується прив'язки діяльності до укриття, тримісячного строку, нової категорії «безпечний простір» без законодавчого закріплення та автоматичного припинення освітнього процесу.

Це фактично є запитом на коректний правовий механізм: доопрацювати законодавчу базу (Кодекс цивільного захисту, Закон «Про правовий режим воєнного стану»), диференціювати вимоги залежно від розміру бізнесу, запровадити фінансову підтримку облаштування укриттів. Правильно поставлене питання спрацює ефективніше за емоційну критику.