У разі його ухвалення, бюджет охорони здоров’я формуватиметься не державою, а приватними страховими компаніями, що збиратимуть та акумулюватимуть страхові внески. Передбачається, що страхові внески за працюючих українців сплачуватимуть роботодавці, а за непрацюючих – місцеві адміністрації.
«МОЗ занепокоєне можливістю впровадження в Україні такої моделі фінансування галузі. Міжнародний досвід свідчить, що збір коштів для охорони здоров’я через введення додаткового податку на заробітну платню призведе до зростання рівня тінізації економіки, а отже зменшення доходів державного, місцевих бюджетів та в кінцевому результаті погіршення послуг для пацієнтів», - вважає в.о. міністра охорони здоров’я України доктор Уляна Супрун. Вона нагадала, що ВООЗ має чітку позицію з цього питання та наголосила: «ВООЗ не рекомендує країнам, що розвиваються, використовувати приватні страхові компанії для страхування гарантованих державою коштів. Те, що гарантує держава, повинно йти через систему державного медстрахування і це наша принципова позиція».
За словами заступника міністра охорони здоров’я Павла Ковтонюка, у світі є лише 5 високорозвинених країн, в яких приватне медичне страхування обіймає частку понад 20% в загальних витратах на охорону здоров’я. «Хоча модель з приватними страховими компаніями виглядає привабливо, немає ніяких доказів, що вона є більш ефективною – зазначає Павло Ковтонюк. - Аргументом на користь запропонованої Мінсоцполітики законопроектом є начебто конкуренція, однак і ми, і міжнародні експертні інституції переконані, що конкуренція повинна бути на рівні постачальників медичної допомоги, тобто лікарень, а не на рівні тих, хто страхує людей». Серед ризиків Павло Ковтонюк називає «негативну селекцію», коли приватні страхові компанії вибиратимуть собі здорових пацієнтів, та зростання адміністративних витрат у приватних страхових компаніях. «Українська держава інституційно не здатна регулювати діяльність приватних страхових компаній, як це роблять Швейцарія чи Нідерланди. Тому це може призвести до того, що велика частина українців просто залишиться не застрахованою», - переконаний заступник міністра.
МОЗ України вважає, що консолідація бюджету медицини в руках приватних страхових компаній, як це передбачається в законопроекті, є вкрай ризикованою. Серед негативних чинників є наступні:
1. Страховим компаніям надана непропорційно велика влада. Вони братимуть участь у розробці політики в системі охорони здоров’я, зможуть лобіювати власні інтереси на противагу інтересам пацієнтів. Це створить корупційні ризики та призведе до монополії ринку медстрахування.
2. Страхові внески планується зберігати на банківських рахунках страхових компаній. Разом з тим, засобів контролю за їх належним використанням у держави недостатньо.
3. Не передбачено механізмів контролю видатків на охорону здоров’я. Сума відрахувань з зарплатні кожного працюючого залежатиме від розрахунків приватних страхових компаній. Система не матиме запобіжників з боку держави для обмеження витрат.
МОЗ України пропонує ухвалити законодавство в сфері медичного страхування, яке б дозволило:
- продовжити фінансувати медицину з загальних податків, тобто з державного бюджету;
- застрахувати кожного – будь-який громадянин України зможе отримувати послуги з охорони здоров’я, а не тільки офіційно працюючі або ті, що сплачують страхові внески;
- консолідувати бюджет на охорону здоров’я в державній структурі, а не приватних руках. Транзакції необхідно здійснювати через систему державного казначейства, а не через приватні банківські рахунки;
- створити Єдиного національного замовника медичних послуг – державну агенцію, що буде стратегічно розпоряджатися бюджетом охорони здоров’я, замість його «розпорошення» між понад 700 регіональними бюджетами;
- платити за якість та результат – запровадити методи фінансування послуг, що сприятимуть підвищенню ефективності, якості послуг та задоволеності пацієнта.
У майбутньому держава оплачуватиме чітко визначений гарантований обсяг медичних послуг. Однак потрібні механізми для фінансового захисту громадян щодо тих послуг, які не покриваються державою. Тут МОЗ вбачає важливу роль приватних страхових компаній. Як свідчить світова практика, приватні страхові компанії стають партнерами держави та підставлять плече в питаннях фінансування медичних послуг, що не увійшли до гарантованого пакету.