Південно-східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) розповідає, що трапляються такі ситуації, коли особа не знає про те, що на неї складено заповіт, особливо це питання є актуальним для осіб, які не є родичами заповідача. Іноді спадкодавець заповідає все своє майно близькій для себе людині, але не родичу. Також існують випадки, коли заповіт втрачено або свідомо приховується. Тому, якщо Ви потрапили в таку ситуацію, то буде не просто дізнатися, чи є заповіт. Як же це зробити?
Заповіт – це особисте розпорядження особи (заповідача) щодо майна, яке їй належить, майнових прав та обов’язків на випадок своєї смерті. Правова дійсність заповіту наступає з моменту смерті заповідача або з дня вступу в законну силу рішення суду про оголошення його померлим.
«Коли дізнався про заповіт»
Перше, що необхідно зробити спадкоємцям, це, звичайно, звернутися до нотаріуса. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусами шляхом направлення запитів.
Також, спадкоємці можуть отримати дублікат заповіту, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також виконавця заповіту. В цьому разі нотаріусу, крім свідоцтва про смерть таких осіб, подаються документи, що підтверджують родинні відносини (свідоцтво виконавця заповіту). Дублікат заповіту може бути виданий зазначеним у заповіті спадкоємцям після подання ними свідоцтва про смерть заповідача.
Обов’язку розшукувати спадкоємців за чинним законодавством у нотаріуса немає. Нотаріус має можливість визначити коло спадкоємців або у зв’язку з їх зверненням, або виходячи зі змісту документів, поданих спадкоємцями, що звернулися із заявами про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину. Розголошувати зміст заповіту нотаріус може тільки у зв’язку зі зверненням до нього спадкоємця, переконавшись у наявності у нього підстав для спадкування.
Заповіт – це не вирок
Після того як відкрилася спадщина, особі, на користь якої складено заповіт, надається 6-ти місячний термін для прийняття спадщини або ж відмови від неї. Це означає, що відмовитися від спадщини за заповітом можна виключно до закінчення вищевказаного терміну. Відмова від спадщини за заповітом є повною, тобто, спадкоємець відмовляється від усього майна, передбаченого в заповіті.
Разом з тим, законодавством передбачено, що відмова від спадщини за заповітом не позбавляє особу права на спадкування за законом. Якщо особа не бажає спадкувати ні за заповітом, ні за законом, вона повинна вказати про це у заяві про відмову від спадкування.
Що ж робити, якщо заява про відмову від спадкування вже подана, але потім обставини змінилися, і спадкоємець все-таки вирішив прийняти свою спадщину? Мало хто знає, але спадкоємець має право протягом 6-ти місяців з дня смерті спадкодавця таку заяву відкликати без зазначення причин! Таким чином, спадкоємцю надається термін для прийняття спадщини або відмови від її прийняття, протягом якого потрібно вирішити як вчинити з майном, яке спадкується. У будь-якому випадку, перед прийняттям цього важливого рішення, рекомендуємо зважити всі «за» і «проти» та порадитися з нотаріусом.
Варто також окремо зупинитися на такій категорії спадкоємців, як спадкоємці, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Законодавством до цієї категорії віднесені малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, які незалежно від змісту заповіту, спадкують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.
Заповіт один, але спадкоємців може бути багато
Спадкодавцем може бути лише фізична особа (громадянин України, іноземний громадянин або особа без громадянства). Перехід прав та обов’язків юридичної особи у разі припинення її діяльності регулюється іншими нормами законодавства, які не є нормами спадкового права.
Спадкоємцями можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також держава та інші суб’єкти публічного права. У фізичних осіб є перевага перед іншими суб’єктами: вони можуть спадкувати як за законом, так і за заповітом. Юридичні особи, держава, інші суб’єкти публічного права можуть спадкувати тільки за наявності прямої вказівки про це у заповіті.
Заповідач на власний розсуд може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин. До того ж заповідач може позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом без зазначення причин. У такому випадку ця особа не визнається спадкоємцем.
Однак, заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, навіть, якщо у заповіті вони не будуть зазначені. При цьому, коло осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється не на час складання заповіту, а на час відкриття спадщини, тобто на день смерті заповідача. До складу спадщини заповідач може включити права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Підсумовуючи, варто зазначити, що нюансів у питаннях спадщини є ще багато та переважно вони пов`язані з обізнаністю спадкоємців про існування заповіту, зокрема, а також з обізнаністю про порядок спадкування, загалом.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!