Верховна Рада України розповідає, що від початку війни з України виїхали понад три мільйони українців.
Зокрема, з 24 лютого тільки кордон із Польщею перетнули 1 857 045 громадян України, з Румунією – 467 703, Молдовою – 344 454, Угорщиною – 272 943, Словаччиною – 220 977.
Виїхавши за кордон українці стикаються з низкою питань, що потребують вирішення, зокрема:
- отримання притулку;
- оформлення статусу біженця;
- забезпечення житлом, продуктами харчування, одягом, лікарськими засобами тощо;
- оформлення віз до інших країн світу;
- перетину кордону з метою виїзду до інших країн;
- зняття з транспортних засобів українських державних реєстраційних номерів;
- працевлаштування;
- отримання медичної допомоги;
- влаштування дітей у заклади освіти.
З метою допомоги у вирішенні цих та інших проблем місцевою владою країн-членів ЄС створені спеціальні «гарячі» телефонні лінії та гуманітарні центри, детальну інформацію про які розміщено у роз’ясненнях дипломатичних установ України на онлайнкарті та офіційних сторінках у Facebook.
Слід зауважити, що окрім відомого усім статусу біженця актуальним є ще один інструмент – «тимчасовий захист».
Тимчасовий захист не означає отримання статусу біженця, втім, особи, які отримали тимчасовий захист в ЄС, можуть у будь-який час подати заявку на отримання статусу біженця.
Строк дії тимчасового захисту:
1 рік, цей період може бути автоматично продовжено на наступний рік в залежності від ситуації в Україні.
Права осіб, які користуються тимчасовим захистом:
- дозвіл на проживання на період тимчасового захисту (на 1 рік з можливістю продовження);
- доступ до роботи (вимоги очікування 6 місяців на відміну від отримання статусу біженця в цьому випадку не має);
- доступ до освіти. Діти до 18 років мають право навчатись у закладах освіти на рівні громадян країни перебування;
- забезпечення житлом (заселення у центр чи надання засобів для проживання);
- доступ до соціального забезпечення;
- доступ до медичного обслуговування;
- право на відповідну інформацію про тимчасовий захист;
- можливість отримати статус біженця у майбутньому
- можливість повернутися в країну громадянства в будь-який момент.
Конкретні права особи, яка звернулась за наданням тимчасового захисту визначаються внутрішнім законодавством конкретної країни ЄС. Тому для того, щоб ними скористатися, потрібно звернутися за дозволом на проживання до органів влади відповідної країни, які займаються питаннями тимчасового захисту. Там переміщеним українцям мають видати документ, який пояснює зрозумілою їм мовою їхній статус та права.
Особи, на яких поширюється тимчасовий захист:
громадяни України, які вимушено покинули Україну 24 лютого 2022 року або після цієї дати в результаті військового вторгнення російських військ;
- особи без громадянства та громадяни третіх країн, крім України, які користувалися міжнародним захистом або еквівалентним національним захистом в Україні до 24 лютого 2022 року;
- члени сімей перших двох категорій, у тому числі чоловік/дружина (включаючи і незареєстровані шлюбні відносини, якщо такі відносини визнає відповідна держава ЄС) та їх неповнолітні неодружені діти або діти їх чоловіка/дружини (без різниці, чи вони народжені у шлюбі чи поза шлюбом, чи усиновлені), а також їх близькі родичі, які проживали разом з ними у складі сім’ї на момент вторгнення Росії до України, і які повністю або переважно перебували на утриманні осіб з перших двох категорій;
- громадяни третіх країн, які легально проживали в Україні до 24 лютого 2022 року на підставі дійсного дозволу на постійне проживання, виданого відповідно до законодавства України, та які не можуть повернутися в безпечних та довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження.
Додаткову інформацію можна отримати у відповідних відомствах в країн-членів ЄС.
Питання надання тимчасового захисту або статусу біженця є винятковою прерогативою компетентних органів країни перебування.
Звертаємо увагу, що статус біженця та статус особи під тимчасовим захистом суттєво відрізняються (у строках прийняття рішення про надання статусу, свободі вибору місця проживання, можливостях пересування, обсязі допомоги тощо).
З огляду на те, що кожна країна імплементує ці міжнародні статуси у власне законодавство з певними відмінностями, рекомендуємо приймати рішення щодо отримання того чи іншого статусу лише після отримання повної інформації від офіційних органів країни вашого перебування.
Закордонні дипломатичні установи України оприлюднюють контактну інформацію таких органів, а також посилання на відповідні першоджерела (зокрема, у перекладі українською) на інтерактивній мапі та сторінках посольств/консульств у Facebook.