Уже понад три місяці війна завдає не лише значних людських втрат, а й збитків українській економіці. Через війну потерпає бізнес, зменшуються митні надходження, отже – страждає ВВП України. Також країна зазнає труднощів з експортом зернових культур та інших видів продовольства через блокування українських портів. Влада ж заспокоює, що підстав для хвилювання немає: мовляв, країні зараз непросто, але усе під контролем.
Mind обговорив з міністром фінансів України Сергієм Марченком прогнози щодо вітчизняного ВВП і курсу гривні, проблеми наповнення держбюджету та податкові надходження, а також дієвість економічних санкцій проти РФ.
Про західну фінансову допомогу та її використання
– З початку війни з росією ви неодноразово говорили, що незадоволені швидкістю, з якою в Україну надходить фінансова допомога з-за кордону. Яка ситуація зараз?
– Задоволеним міністр фінансів бути не може, особливо у воєнний час. Адже я розумію ціну кожної гривні, і надходження коштів наразі є для нас пріоритетом.
З 1 по 20 травня ми фінансували наші потреби без залучення зовнішньої допомоги. Виходили з наявних можливостей, залучаючи кошти за рахунок військових облігацій та ресурсів Національного банку України – і гідно пройшли цей період. 20 травня ми конвертували першу суму – 504 млн євро. Того ж дня надійшло ще 600 млн євро макрофінансової допомоги, і зараз ми її вже конвертуємо. Отже, є можливість повністю профінансувати за рахунок цих коштів ті потреби, які накопичилися за останній період часу.
24 травня ми вже отримали $100 млн від Японії. У червні очікуємо понад $4,8 млрд. Зокрема через механізм Світового банку, США, Великобританії, Канади, Німеччини, Японії, Італії, Нідерландів, Литви, Латвії.
Якщо говорити про отримані кошти, то з початку війни до України надійшло понад $6 млрд зовнішньої допомоги у вигляді грантів та кредитів. Гранти надає США, і ми вже отримали $1 млрд з них. Також у вигляді грантової допомоги отримано 110 млн євро від уряду Італії і понад 120 млн євро від Європейського Союзу. Кошти, які не є грантовими, надаються переважно під 1% річних і термінами від 10 до 30 років.
– А якими є пріоритети витрат на вже отримані кошти і в яких у пропорціях?
– На початку воєнного стану ми прийняли урядову постанову, яка передбачає порядок казначейського обслуговування, де вказано, які видатки є першочерговими. Тобто є видатки I, II, III черги.
Перша черга – це пенсії та військові виплати; правоохоронні органи, сектор безпеки й оборони. Далі – усі інші видатки, у тому числі соцвиплати, зарплати освітян, медиків, бюджетної сфери. Також у нас є можливість відновлення критичної інфраструктури (за необхідності); є видатки на гуманітарні потреби. Інших видатків, окрім цих видатків захищених категорій, наразі ми практично не проводимо.
– Тобто фінансова допомога наших західних партнерів не йде на відновлення постраждалих населених пунктів Київської та інших областей?
– У тому числі і на відновлення критичної інфраструктури. Ці кошти направляються в основному на закриття наших потреб у гуманітарній і соціальній сферах. За умовами, поставленими нам нашими міжнародними партнерами, їхні кошти категорично не йдуть на військові потреби.
Ірпеню, Бучі, Бородянці тощо – було виділено 1,5 млрд грн із резервного фонду.
– Скільки державою витрачено на тих, хто втратив роботу, а також на ВПО й армію?
– Можу сказати про щомісячні видатки, які ми проводимо. За місяць, у середньому, це понад 200 млрд грн. Наприклад, за квітень – 206 млрд грн. Сюди входять виплати на ВПО, армію тощо. У квітні на ВПО й продовольчі програми витрачено близько 14–15 млрд грн ($400 млн. – Mind). У травні цифра буде більшою – десь 16–17 млрд грн. Якщо говорити про видатки на соцзахист загалом – це 34 млрд грн, на освіту й медицину – 31 млрд грн, зарплата в бюджетній сфері – 5 млрд грн.
Звісно, левова частка коштів спрямовується на армію. Взагалі, військовий бюджет складає три чверті всього бюджету України, отож і видатки здійснюємо приблизно в такому обсязі.
Чи слід бізнесу сподіватися на «руку допомоги» від держави
– Як справи щодо державної підтримки бізнесу?
– Скажу відверто: я не прихильник підтримувати бізнес за рахунок держави, крім створення умов для пільгового кредитування. До того ж зараз країна не в тому стані, аби собі таке дозволити. Були прийняті рішення про виплату 6500 грн тим, хто на окупованих територіях втратив роботу або не має змоги працювати. Вважаю, що ці кошти достатньою мірою закривали потреби першого місяця війни.
А зараз наш меседж для бізнесу простий: відновлюйте свою діяльність, продовжуйте працювати, сплачуйте податки. І це дуже важливо, бо податки йдуть, у першу чергу, на підтримку української армії. Якщо ми хочемо виграти у війні з рф, бізнес має бути солідарний разом з державою та виконувати цю функцію.
Наразі за рахунок податків ми збираємо 54–56 млрд грн, і цими коштами покриваємо лише 1/3 потреб щодо наших видатків. Звісно, таке становище вимушене, адже ми воюємо і наші міжнародні партнери це розуміють і готові до нас дослухатися. Проте рано чи пізно ми маємо увійти в баланс. Тому я схильний до того, аби бізнес працював і сплачував податки. Я не прихильник зміни податкового режиму в будь-якому вигляді – ні в частині послаблення, ні в частині посилення. Вважаю, що податкова система має бути стабільною – і всі ті зміни, які є у нас на сьогодні, мають повернутися до тих, що функціонували до 24 лютого 2022 року.
– Тобто навіть великому бізнесу держава не збирається допомагати – наприклад, через кредитні кошти?
– Через кредитні кошти ми допомагаємо. Зараз розгорнуто кредитування за програмою «Доступні кредити 5–7–9». За програмою кредитів під державні гарантії на портфельній основі в бюджеті передбачено 23 млрд грн, аби покрити 80% портфельних ризиків. Зокрема, на період воєнного стану ми компенсуємо кредити під 0%.
Отже, з цієї точки зору держава готова допомагати бізнесу. І той, хто готовий взяти кредит для забезпечення ліквідності чи на інші потреби, має змогу це зробити. За період дії воєнного стану в Україні в рамках державної програми «Доступні кредити 5–7–9%» укладено 6726 кредитних договорів на загальну суму 24,38 млрд грн.
– А на яку підтримку від держави можуть сподіватися аграрії (кредитні агропрограми)?
– Урядова постанова щодо цього діє вже два місяці: саме під посівну було створено умови, коли грошима за програмою «Доступні кредити 5–7–9%» можуть скористатися не лише представники малого й середнього аграрного бізнесу, а й великого агробізнесу (саме в частині посівної кампанії). Аби запустити й забезпечити цьогорічну посівну, уряд на це пішов.
– Скільки сьогодні відсотків вітчизняного бізнесу зупинилося або скоротило виробництво через воєнні дії?
– Якщо орієнтуватися на внутрішнє опитування бізнесу, на дані якого спирається і Нацбанк, то зараз 17% бізнесу по Україні призупинило свою діяльність. І до 30% частково втратили активність порівняно з довоєнним станом.
У березні ситуація була значно гіршою, у квітні й травні ми бачимо, що ділова активність у країні пожвавлюється і бізнес поступово відновлює діяльність. Наразі малий і середній бізнес (I–III групи) можуть не сплачувати податки. Наприклад, III група замість 5% платить 2%. До того ж цю групу максимально розширено – і такий податок з обороту може платити чи не весь бізнес.
Я вважаю, що держава зараз як ніколи підтримує бізнес. І тому потребує такої ж підтримки з боку бізнесу, аби якомога скоріше виграти цю війну. Це має бути двосторонній процес, з точки зору солідарної відповідальності.
Сьогодні немає потреби переглядати нашу податкову систему в частині більш жорстких умов чи навпаки. Але ми вважаємо, що податкова система, яка була до війни, має діяти.
Більше того, бізнес має довіряти державі, бо саме через державний механізм фінансується армія. Волонтерство й волонтерські програми – добре, але цього недостатньо, порівняно з коштами, які ми виділяємо на ЗСУ щодня. Тому, якщо хочемо жити у вільній і мирній країні, треба мати можливість фінансувати власну армію. А це дорого, особливо, коли країна воює.
– А чи вистачить Україні грошей, щоб воювати і паралельно відбудовуватися?
– Паралельно можна відбудовувати лише критичну інфраструктуру. На деокупованих територіях Харківської, Сумської, Київської й Чернігівської областей. Для цих цілей кошти ми маємо. А про широке відновлення слід говорити, у тому числі з нашими партнерами, напевно, вже після перемоги. Звичайно, ми й сьогодні про це кажемо, але програма може стартувати лише тоді, коли припиняться воєнні дії на нашій території.
Про ВВП в умовах війни
– Через втрату економіко-промислового потенціалу – схід/південь, закриття портів, логістичні й паливні проблеми, перешкоди на залізниці – низка експертів прогнозує мінімум 70–80% падіння ВВП. Якщо у 2021 році він був майже $200 млрд, то до кінця 2022-го – лише $30–50 млрд, і то за умови наявності сільгосппродукції й масового її продажу до ЄС. Яким буде падіння ВВП-2022, його наслідки і скільки часу потрібно, аби досягти довоєнного рівня?
– Не знаю, звідки генеруються «експертні» думки про 70–80% падіння ВВП…
Я схильний довіряти розрахункам НБУ, Міністерству економіки і таким структурам, як Світовий банк, які поки що свої прогнози не змінили: найбільш песимістичний з них – це падіння у 44–45%. Проте, зараз вони схильні переглядати ці цифри в бік покращення.
Адже в країні відновлюється бізнес-активність після першого шоку березня – частини квітня. Звісно, є труднощі у видобувній й переробній галузях, у торгівлі та інших сферах. Але в цілому я не бачу жодних підстав, що в нас 80% економіки «випарується».
Наприклад, інформація, яка у мене є щодо сплати податків, про це зовсім не свідчить. Якщо взяти за можливе падіння нашого ВВП 25–30%, то це нормально для країни, що воює. Падіння ЄСВ на 17% за квітень і ПДФО з військовим збором на 19%, це теж нормальна ситуація.
Наразі ми збираємо ЄСВ на рівні, який практично був минулого року (менше лише на пів відсотка). Це свідчить про те, що бізнес і держава соціально відповідальні й сплачують своїм робітникам зарплату.
Тому не розумію, які підстави вважати, що буде 80% падіння ВВП? У Міністерстві фінансів немає власної бази для розрахунку падіння ВВП, проте у нас є розрахунки зібраних податків і жодних песимістичних прогнозів я не робив би. Остання інформація, яку я отримав, – може статися падіння ВВП до 20%. Отож, ніяких підстав вважати, що воно буде більшим, поки що немає.
Щодо наслідків падіння ВВП і досягнення довоєнних показників – я не схильний робити прогнози і це не є функцією нашого міністерства. Насамперед це питання до Мінекономіки. Звичайно, спричинене війною падіння економіки – колосальне, і це логічно. Адже це й втрата де-факто інфраструктури, будівель і споруд, недоотримання ВВП, втрата ланцюгів постачання тощо. Але я думаю, що ми зможемо пройти цю кризу: в нас як годинник працюють банківська й бюджетна системи, казначейство, податкова й митниця. Ми виконуємо всі державні функції.
За весь час війни не було жодної затримки з виплатами пенсій та виплатами військовим. Тому думати про катастрофу немає підстав.
Проте, я не є оптимістом у даному випадку, бо війна ще не закінчилась. І все залежатиме від того, якими будуть наслідки бойових дій до кінця року і як швидко ми переможемо. Звісно, ці всі похідні можуть вплинути й на ваш прогноз (про 80% падіння ВВП), але на сьогодні таких підстав я не бачу.
Як швидко ми відновимося після війни – залежить від того, як швидко зможемо отримати ті ресурси й фонди, що дозволять нам це зробити. Самостійно Україна не в змозі відновитися, бо у нас колосальні втрати, і на це знадобляться десятки років. Якщо в нас буде підтримка країн G7 та європейських партнерів (структурні фонди ЄС, допомога США у різній формі, заарештовані фінансові активи РФ і російських олігархів) – це потребуватиме значно менше часу. Варіантів багато, але основне й ключове: як зробити так, щоб в нашій країні було вигідно, цікаво й прибутково робити бізнес.
Про наповнення бюджету, стан справ у податковій та на митниці
– Ви зазначали, що в перші дні війни НБУ перерахував до бюджету частину прибутків за 2021 рік, надійшли виплати дивідендів від держбанків, багато підприємств наперед заплатили податки – так вдалося відшкодувати ПДВ і здійснити соцвиплати й обслуговування боргу. Як нині наповнюєте бюджет?
– По травню ще зарано звітувати, цифри будуть на початку червня. А у квітні було 70% запланованих податкових надходжень до загального фонду Держбюджету. Від Податкової надійшло у квітні близько 45 млрд грн, а від Державної митниці – 8,3 млрд грн.
Але треба взяти до уваги, що показники Податкової мають бути скориговані з огляду на те, що не відшкодовувалося ПДВ. І це теж проблема, та я сподіваюсь, що зараз ми її вирішимо і відновимо процес відшкодування ПДВ.
Втрати по митниці становлять 73% попередніх планових показників, а втрати від податкової – 25–30%. Якщо говорити про митницю, оскільки було скасовано сплату податків по більшості товарів (ввізне мито – 0%, ПДВ – 0%), як ми можемо збирати податки, коли їх немає? Окрім того, імпорт скоротився на 46% – і це лише за березень. Отож, зараз ми готуємо рішення, щоб повернути податки на митницю, бо країна не може жити без податків. Відповідний урядовий законопроєкт найближчим часом буде зареєстровано.
– Місяць тому в одному зі своїх виступів ви зазначили: «Наш борг, зростаючий дефіцит зараз дуже великий, і ми розглядаємо з донорами різні способи його фінансування». За рахунок чого скорочуєте дефіцит бюджету/боргу, який обсяг?
– Дефіцит бюджету складає $5 млрд щомісяця. Але це дефіцит, який ми потенційно хочемо перекрити за рахунок зовнішньої допомоги. Та слід врахувати, що у нас ще є внутрішніх облігацій на мільярд гривень + запозичення з боку НБУ на суму до 1,5 млрд грн.
Тобто в цілому плановий дефіцит у травні становить близько $6 млрд.
Якщо говорити про скорочення видатків, то ми вже декілька разів робили секвестри і скоротили їх до 180 млрд грн. Майже повністю скорочено капітальні видатки – 72 млрд грн, зменшено оплату праці працівників бюджетних установ на 20 млрд грн, видатки на соцзахист – на 22 млрд грн, інші видатки – на 40 млрд грн. Далі скорочувати вже нікуди.
Про можливі непопулярні заходи з боку держави в разі затяжної війни
– В інтерв’ю виданню The Economist ви казали: «Якщо війна затягнеться, уряду доведеться йти на «болючі заходи» – скорочувати бюджетні витрати, у тому числі на зарплати, пенсії, соцвиплати, а також підвищувати податки й вдатися до націоналізації». Влада почала м'яко готувати населення до тотальної кризи восени?
Щоб правильно оцінити, сказане мною в інтерв’ю The Economist, слід його прочитати в оригіналі. Тому що всі цитування, які були на даний час, не відповідають дійсності. І я це постійно повторюю.
Я казав про те, якщо війна затягнеться – нам потрібно повернути (у будь-якому випадку, чи війна буде 3–4 місяці, чи до кінця року) нашу податкову систему до довоєнного рівня. І жодного слова не сказав, що ми збільшуватимемо податки – про що всі ЗМІ активно прокомунікували. Категорично про це мова не йде.
– Але ж усі ЗМІ не могли хибно перекласти з англійської?
– Я наголошував на тому, що останнім часом ми зробили занадто багато пільг, можливостей несплати податків тощо. І це слід припиняти. Тому ми будемо говорити про повернення податкового й митного режиму до довоєнного стану.
З приводу видатків: виникає питання, в якому напрямку їх скорочувати. Адже, не скорочуючи видатки, ми зараз фактично не маємо бюджету без зовнішньої допомоги (наш бюджет не збалансований). Отже логічно, що таке питання може постати – хоча я не казав про конкретні напрямки. Але в умовах, коли ми відчуватимемо, що в нас немає зовнішньої допомоги, нам потрібно буде іноді приймати й болючі рішення. І це нормально.
Адже країна не може жити, коли 2/3 бюджету фінансується за рахунок зовнішньої допомоги. В усякому разі, довго це тривати не може.
– Для кого конкретно ці рішення стануть болючими, хто перший на черзі? Бо після вашого інтерв’ю The Economist активно заговорили про збільшення податкового навантаження і про те, що законопроєкт №7311 – лише «перша ластівка»?
– Законопроєкт №7311 я підтримую в частині повернення сплати ПДВ і ввізних мит на імпортні товари. Це можливість для вітчизняного бізнесу захищати себе від імпортних аналогів. Стосовно болючих рішень, то це стосуватиметься всіх, окрім людей, які потребують допомоги з боку держави.
Взагалі, держава самостійно визначатиме пріоритети власних видатків. Першими, зазвичай, під скорочення видатків йдуть найменш соціально вразливі категорії. Наприклад, можливе скорочення держслужбовців, перегляд їх функцій – адже війна показала, що апарати міністерств і відомств працюють на 30–70% завантаженості, при цьому функції виконуються досить якісно. Отже, наразі виникає питання скорочення держапаратів. Але великої економії такі заходи, на жаль, не дадуть.
Також важлива оптимізація видатків у різних сферах. Про це слід буде говорити, але поки, враховуючи, що нас підтримують фінансово міжнародні партнери, я би на цьому не концентрував увагу. У будь-якому випадку, скорочення навіть державного споживання – це скорочення економічної можливості держави в тому числі. Тому давайте почекаємо, поки виграємо війну. В мене на це більше сподівань, ніж на те, що ми щось будемо скорочувати.
– Зі скороченням витрат і податками розібралися. А ваші слова The Economist щодо націоналізації – теж хибно переклали з англійської?
– Це було окреме питання кореспондента. Він спитав: «Чи можливі заходи з націоналізації у країні, що воює?» І я відповів, що можливі. Наприклад, було прийнято рішення щодо російського «Сбєрбанку». Інших прикладів у мене поки що немає.
Але це типово, що у воюючої країни з'являються додаткові форми втручання в економічні процеси. Як би мені цього не хотілося. Проте, я не говорив: «Я за націоналізацію».
Якщо дослівно, то я сказав: «Оскільки в Україні запроваджено механізми ринкової економіки, – нам дуже важко робити ті кроки, на які йдуть країни, що воюють, у тому числі націоналізацію. Це може бути лише крайній вимушений крок».
А взагалі, Мінфін не має функцій щодо націоналізації, і у мене, як міністра, такого бажання не виникає. Навпаки, до війни у нас було бажання приватизувати частку банківської системи (50% якої наразі належить державі), а от передавати у держвласність приватний бізнес – таке завдання наразі не стоїть. А бізнесу я хочу порадити лише одне – сплачуйте податки і допоможіть нам виграти війну.
Про долю національної валюти
– А що буде з курсом гривні, якщо все-таки війна затягнеться більше, ніж на 3–4 місяці (кажуть, взимку він сягне мінімум 100 грн/$)?
– Мені важко коментувати такі домисли. Натомість я сформую свою позицію. За політику курсоутворення відповідає Нацбанк. І я вважаю, що НБУ від початку війни прийняв цілком логічне й правильне рішення, зафіксувавши курс гривні, ввівши валютний контроль й інші обмеження.
Зараз НБУ прийняв інші рішення, які змінюють ринок валюти. Логіку щодо цього рішення має коментувати саме НБУ. Проте наразі є розуміння того, що в Україну надходитимуть кошти від запозичень – приплив за валютним рахунком має бути суттєвим (я вже називав цифру в $5 млрд).
Враховуючи те, що скорочення імпорту вище за скорочення експорту, у нас єдиний канал витоку валюти з країни (крім імпорту) – це наші громадяни, які наразі живуть за кордоном і купують товари та послуги. Тобто зараз це найбільший канал витоку валюти – близько $2 млрд щомісяця.
І якщо НБУ бачить можливість перекривати ці канали попиту й пропозиції валюти за рахунок зовнішніх надходжень і прорахував ризики, то я не бачу жодних підстав для коливання курсу гривні. А спекулятивні тенденції, які на сьогодні є, можуть дуже швидко попрямувати в інший бік. Отож, економічних підстав для девальвації гривні я не бачу, окрім спекулятивної паніки, тимчасово викликаної певними чинниками.
– У 2014 році теж так казали, але всі бачили, що сталося з гривнею…
– У 2014-му були інші люди, вони приймали інші рішення на певних підставах. Наразі вже сформовані інституційно сильні системи Нацбанку, Міністерства фінансів – і в них працюють інші люди, які ухвалюють інші рішення. Уже три місяці йде війна в Україні, а у нас практично стабільний курс гривні. Думаю, НБУ прорахував усі ризики.
– Ви зазначили, що нинішні спекулятивні тенденції можуть швидко піти в інший бік. Тобто курс гривні може повернутися на позиції до 24 лютого?
– Усе можливо, адже в Україну надходить міжнародне фінансування. Але не будемо загадувати наперед.
Про «ефективність» антиросійських санкцій
– А як ви оцінюєте збитки рф від серії нових західних санкцій у середньо- й довгостроковій перспективі? Чи будуть вони довготривалими й не «декоративними», адже економіка США та ЄС вже почала відчувати дію бумерангу – і ми бачимо, як санкції успішно оминаються?
– Важко говорити про санкції міністру країни, на території якої йде війна і який має доходи, що покривають лише 1/3 потреб і видатків. При тому що країна-агресор, що розв’язала цю війну, має профіцитний бюджет і отримує мільярд євро щодня за рахунок продажу нафти, газу й інших товарів.
Цих санкцій не те щоб недостатньо – вони спрацьовують не повною мірою, адже є способи їх уникнення, мінімізації. До того ж є країни, які не підтримують антиросійські санкції. Тому ми закликаємо запроваджувати вторинні санкції на країни, які підтримують РФ у її прагненні обходити санкції. Ми закликаємо запровадити повне торгове ембарго на нафту і газ та на імпорт будь-яких товарів з РФ. Адже в той час, коли Україна втрачає 300 млн євро щодня, росія отримує 1 млрд євро. У нас не рівні й несправедливі умови ведення цієї війни.
Санкцій має бути більше. Зокрема, більше російських банків повинно перебувати під санкціями, а російський бізнес, що продовжує підтримувати свою владу, сплачуючи податки, – має отримати належну санкційну оцінку. Це моя позиція як міністра фінансів.
Бо об’єктивна реальність така, що антиросійські санкції мають надто м'який вплив на російську економіку й бюджет – навіть з огляду на те, що курс рубля швидко відновився. Тому я не вірю в те, що санкції подіють через півроку чи ще згодом: уже зараз потрібні більш жорсткі й більш швидкі санкції.
***