Повномасштабна війна РФ проти України паралізувала діяльність багатьох підприємств малого і середнього бізнесу. Попри втрату виробничих потужностей, складів, обладнання та транспорту на окупованих територіях, підприємства і далі мають обслуговувати довоєнні кредити. Чи захистять позичальників зміни до законодавства?
Національна Асоціація Адвокатів України розповідає, що 27 березня Верховна Рада ухвалила Закон №4340-IX «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану», який очікує на підпис Президента.
Основна мета змін – надати можливість позичальникам та лізингоодержувачам, чиї активи постраждали внаслідок війни, призупинити виконання кредитних і лізингових зобов’язань.
Законодавчий акт передбачає, що позичальник може звернутися до кредитора із заявою про призупинення нарахування та сплати основної суми кредиту, відсотків, комісій та інших платежів за умови, що договір кредиту було укладено до набрання чинності законом, а виконання зобов’язань забезпечено заставою майна (нерухомості, обладнання чи транспортних засобів), яке перебуває на окупованих територіях або територіях активних бойових дій.
Важливо, що таке майно має становити понад 50% вартості застави за договором. Аналогічні положення застосовуються до договорів фінансового лізингу, де об’єкт лізингу знищено, викрадено чи втрачено на зазначених територіях.
У разі дотримання таких умов позичальник звільняється від сплати зобов’язань, включаючи нараховані, але не сплачені суми, а також від відповідальності за їх невиконання.
Призупинення діятиме протягом усього періоду воєнного стану та одного року після його припинення. Крім того, зупиняються будь-які дії щодо примусового стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставу, а строк дії договорів кредиту чи лізингу автоматично продовжується на період призупинення.
Значення цього Закону важко переоцінити, оскільки він створює правовий механізм захисту бізнесу, який втратив можливість вести діяльність через війну, але продовжує нести тягар кредитних зобов’язань, що є критично важливим для відновлення бізнесу після деокупації.
Сьогодні бізнес намагався захистити свої права у суді, посилаючись на форс-мажорні обставини, які обумовлені збройною агресією РФ. У низці справ суди визнавали окупацію чи бойові дії форс-мажором, що звільняє позичальників від відповідальності за невиконання кредитних зобов’язань.
Наприклад, у справах №916/4865/23, №916/5104/23 Господарський суд Одеської області визнав, що окупація унеможливила виконання кредитного договору, а тому відмовив у стягненні заборгованості, посилаючись на сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажор.
Водночас отримання сертифіката є окремим викликом. ТПП видає їх на підставі заяви та підтвердних документів, таких як акти про знищення майна, витяги з реєстрів чи повідомлення правоохоронних органів. Проте на практиці бізнеси, особливо ті, що залишилися на окупованих територіях, стикаються з труднощами у зборі таких документів.
І Закон №4340-ІХ частково вирішує цю проблему, встановлюючи спрощений механізм призупинення зобов’язань без обов’язкового отримання сертифіката ТПП, якщо виконуються передбачені умови.
Тож у разі набрання чинності він стане важливим кроком захисту бізнесу, який постраждав від війни. Буде створено правову основу для тимчасового полегшення фінансового тиску, дозволяючи підприємствам зберегти активи та уникнути банкрутства. Тож, здійснюючи представництво клієнтів у таких категоріях справ, варто зосередитися на зборі документів, які підтверджують факт окупації або знищення майна.