Обмежені можливості експорту, здорожчання логістики та ризик дефіциту обігових коштів створюють додатковий тиск на українських агровиробників напередодні наступної посівної кампанії. За цих умов ключовими завданнями держави залишаються забезпечення доступу агропідприємств до фінансування, пошук альтернативних експортних маршрутів і розширення можливостей для зберігання врожаю. Зазначило Мінагрополітики.
Ці питання стали центральними під час панельної дискусії «Не вивозимо: як продати врожай», що відбулася в межах «Експортного форуму: вижити попри все». Заступник Міністра аграрної політики та продовольства України Віталій Головня розповів про заходи державної підтримки агровиробників і переговори з міжнародними партнерами.
«Один із головних викликів для агросектору – нестача обігових коштів для підготовки до наступного виробничого циклу. Ускладнення експорту та затримки з продажем продукції відтерміновують надходження виручки й обмежують можливості аграріїв закуповувати насіння, добрива, пальне та інші необхідні ресурси для майбутньої посівної», – зазначив Віталій Головня.
Уряд зосередився на розширенні доступу агровиробників до кредитування, збереженні обігового капіталу підприємств і подоланні дефіциту потужностей для зберігання врожаю, також розвитку логістики та пошуку альтернативних шляхів експорту.
Скорочення площ прогнозується, але не надто суттєве. Господарства переглядають структуру посівів, віддаючи перевагу олійним культурам – соняшнику, сої та ріпаку, які забезпечують вищу маржинальність і потребують менших витрат на транспортування та зберігання порівняно із зерновими.
Інфраструктурні обмеження продовжують стримувати український агроекспорт і підвищують витрати виробників. Через обмежений доступ до глибоководних маршрутів та ускладнення роботи традиційних експортних коридорів щомісячні обсяги експорту скоротилися до 2,4 млн тонн – це вдвічі менше від необхідного. Додаткові логістичні витрати, що перевищують 50 євро на тонні, посилюють фінансовий тиск на агровиробників і знижують рентабельність виробництва.
Розширення альтернативних маршрутів та можливості збільшення обсягів перевезень важливо не лише для українських виробників, а й для стабільності світового продовольчого ринку, де Україна залишається одним із ключових постачальників агропродукції.
