Нацбанк розповідає, що до кінця 2024 року інфляція пришвидшиться до 9,7%, але наступного року вона знизиться до 6,9%, а у 2026 році – повернеться до цілі НБУ 5%. Відновлення економіки триватиме, цього року реальний ВВП збільшиться на 4%. У наступні два роки зростання економіки прискориться до 4,3%–4,6% на рік. Такий сценарій прогнозу НБУ побудований на припущеннях щодо збереження достатніх обсягів міжнародної підтримки та поступової нормалізації умов функціонування економіки, що, зокрема, сприятиме поверненню вимушених мігрантів і зростанню інвестицій. Детальний аналіз і прогноз макроекономічної ситуації опубліковано у щоквартальному Інфляційному звіті за жовтень 2024 року.
У найближчі місяці інфляція зростатиме, однак навесні 2025 року почне знижуватися й надалі прямуватиме до цілі НБУ 5%
Пришвидшення інфляції протягом наступних місяців відображатиме меншу ніж торік пропозицію окремих продуктів харчування, розширення сукупного попиту внаслідок значних бюджетних видатків, високі темпи зростання заробітних плат і збільшення енергодефіциту під час опалювального сезону. У результаті споживча інфляція сягне 9,7% на кінець 2024 року, а на початку 2025 року тимчасово перетне позначку 10%.
Однак вже навесні 2025 року інфляція почне знижуватися. Завдяки заходам процентної та валютно-курсової політики НБУ, а також зростанню пропозиції продовольчих товарів і послабленню зовнішнього цінового тиску вона сповільниться до 6,9% наприкінці 2025 року. У 2026 році інфляція надалі знижуватиметься й досягне цілі 5% на тлі поліпшення ситуації в енергосекторі та збільшення врожаїв. Процентна та валютно-курсова політика НБУ спрямовуватиметься на збереження контролю за інфляційними очікуваннями та приведення інфляції до цілі 5% у наступні роки.
Економіка відновлюється швидше, ніж прогнозувалося. Реальний ВВП у 2024–2026 роках зростатиме на 4–4,6% на рік
З огляду на вищий урожай та швидші жнива ранніх зернових культур, менший дефіцит електроенергії та суттєвішу адаптацію підприємств до її відключень НБУ поліпшив оцінку зростання реального ВВП у ІІІ кварталі 2024 року з 3,1% до 4,0%. Це дало підстави переглянути прогноз зростання економіки у 2024 році з 3,7% до 4,0%. Надалі зростання реального ВВП України пришвидшиться до 4,3% у 2025 році та 4,6% у 2026 році. У результаті розрив між реальним ВВП і його потенційним рівнем практично нівелюється.
Відновленню економіки на прогнозному горизонті сприятимуть збереження м’якої фіскальної політики, пожвавлення внутрішнього попиту, що підтримуватиметься зростанням заробітних плат, а також нарощування врожаїв, стійкий зовнішній попит на українську продукцію й інвестиції у відновлення, зокрема, енергетики. Однак брак робочої сили, безпекові ризики, міграційні процеси й повільна нормалізація економічних умов і надалі обмежуватимуть економічну активність.
Зайнятість і заробітні плати поступово зростатимуть через дефіцит робітників та посилення попиту з боку роботодавців
У ІІІ кварталі 2024 року попит на працівників, вимірюваний кількістю вакансій на сайтах пошуку роботи, і надалі збільшувався завдяки подальшому відновленню економічної активності. Кількість вакансій в абсолютному вимірі була найвищою з початку повномасштабного вторгнення, зростання відбувалося практично за всіма професіями. Загалом співвідношення кількості претендентів на одну вакансію наразі нижче навіть за показники 2021 року. Як і раніше, дефіцит кадрів на ринку праці підживлює зростання заробітних плат. Очікується, що за підсумками цього року реальні зарплати зростуть на 14%. Тенденція до збільшення оплати праці продовжиться й у наступні роки через значну конкуренцію роботодавців за робітників.
Рівень безробіття поступово зменшуватиметься під впливом посилення попиту на робітників, проте залишиться вищим, ніж був до повномасштабного вторгнення. За прогнозом НБУ, цього року рівень безробіття знизиться до 14,2%, а в наступні два роки – до 11,6% та 10,6% відповідно. Зростання зайнятості обмежуватиметься тривалим збереженням диспропорцій на ринку праці через наслідки війни, зокрема мобілізацію та міграцію. НБУ припускає, що у 2024 році кількість вимушених мігрантів збільшиться на близько 500 тис. осіб, а наступного року – ще на 200 тис. осіб. Очікується, що повернення мігрантів розпочнеться у 2026 році (близько 200 тис. осіб).
Зовнішня допомога залишатиметься важливим джерелом фінансування бюджетного дефіциту та поповнення міжнародних резервів
Дефіцит бюджету залишатиметься суттєвим на прогнозному горизонті, хоча поступово звузиться (з понад 23% ВВП у 2024 році до 12,4% ВВП у 2026 році) за рахунок зміцнення внутрішньої ресурсної бази на тлі подальшого зростання економіки. Нарощування обсягів внутрішніх боргових залучень і збереження значних обсягів зовнішнього фінансування даватимуть змогу покривати дефіцит бюджету. Очікується, що цього року Україна отримає від міжнародних партнерів 41,5 млрд дол. США, а у 2025–2026 роках – близько 38 млрд дол. США і 25 млрд дол. США відповідно.
Зовнішнє фінансування дасть змогу НБУ підтримувати достатній рівень міжнародних резервів. На кінець 2024 року вони становитимуть 43,6 млрд дол. США. Надалі в умовах очікуваного зменшення обсягів міжнародної допомоги резерви поступово знижуватимуться до 41 млрд дол. США у 2025 році та 34,7 млрд дол. США у 2026 році. Таких обсягів буде достатньо для збереження стійкості валютного ринку.
Крім оновлених макроекономічних прогнозів, у жовтневому Інфляційному звіті розглянуто низку спеціальних тем
Від фіксації курсу до гнучкого інфляційного таргетування під час повномасштабної війни.
Повномасштабне вторгнення росії в Україну змусило НБУ відмовитися від традиційного формату інфляційного таргетування (IT). Довелося, зокрема, тимчасово зафіксувати офіційний обмінний курс гривні до долара США, запровадити жорсткі обмеження на валютному ринку та на рух капіталу. Водночас НБУ одразу задекларував стратегічний намір повернутися до традиційного IT, щойно для цього сформуються макроекономічні передумови. Саме цей режим, як свідчить практика багатьох центробанків, продемонстрував свою результативність у забезпеченні макрофінансової стабільності в довгостроковій перспективі.
Упродовж 2022–2023 років вдалося суттєво сповільнити інфляцію й посилити її роль як якоря для очікувань, підвищити ефективність трансмісійного механізму процентної політики та значною мірою відновити дієвість ключової ставки. Крім того, НБУ пом'якшив найбільш обтяжливі валютні обмеження, а згодом – перейшов від фіксації до керованої гнучкості обмінного курсу, щоб посилити його здатність поглинати шоки.
Реалізація цих кроків сформувала належні передумови для переходу НБУ до проміжного монетарного режиму – гнучкого IT, ключові параметри якого були закріплені Основними засадами грошово-кредитної політики на середньострокову перспективу. Новий режим завдяки застосуванню консистентного набору монетарних інструментів та іншим елементам гнучкості дасть змогу НБУ забезпечити належний баланс між збереженням керованості інфляційними процесами і сприянням адаптації економіки України до шоків війни з подальшою підтримкою її відновлення.
У пошуках оптимальної гнучкості: кількісна ціль з інфляції та горизонт монетарної політики.
Мандатом центральних банків – таргетерів інфляції є забезпечення цінової стабільності. Для виконання свого мандата вони оголошують чітку кількісну ціль з інфляції та декларують зобов’язання усувати відхилення фактичної інфляції від цільового значення протягом визначеного періоду часу – горизонту політики. Успіхи в досягненні інфляційної цілі значною мірою формують довіру до центробанків, що є критично важливою передумовою для заякорення очікувань, а відповідно – запорукою збереження макрофінансової стійкості в довгостроковому періоді.
Як свідчить світовий досвід, посилення економічної невизначеності може вимагати від центрального банку тимчасового коригування типу кількісної інфляційної цілі та подовження тривалості горизонту політики для гнучкішого реагування на макроекономічну турбулентність і посилення адаптивності економіки. Водночас горизонт політики не має бути занадто тривалим, щоб не поставити під сумнів бажання або спроможність центробанку забезпечувати цінову стабільність.
З огляду на безпрецедентні виклики війни та пов’язану з нею невизначеність монетарна політика НБУ має бути гнучкою та водночас прозорою і передбачуваною. Ураховуючи це, НБУ перейшов до режиму гнучкого інфляційного таргетування, за якого монетарна політика НБУ спрямовується на приведення інфляції до цілі 5%, як і до повномасштабного вторгнення. Водночас НБУ відмовився від діапазону прийнятних відхилень від цілі ± 1 в. п. та розширив максимальну тривалість горизонту політики з 18 місяців до трьох років.
У пошуках оптимальної гнучкості: яким може бути прийнятне відхилення інфляції від цілі.
Прагнення центробанків уникати будь-яких відхилень інфляції від цілі навіть у короткостроковому періоді може бути малоефективним, а іноді – контрпродуктивним. Водночас стрімке та тривале пришвидшення інфляції відчутно посилює ризики втрати довіри до центробанку та розбалансування інфляційних очікувань з негативними наслідками для макрофінансової стабільності й економічного зростання.
На практиці це спонукає центральні банки – таргетери інфляції до проведення гнучкої нелінійної монетарної політики в пошуках компромісу між підтримкою адаптивності економіки до шоків і забезпеченням цінової стабільності на середньостроковому горизонті. Для цього в окремі короткострокові періоди центробанк може утримуватися від посилення монетарної політики, даючи змогу інфляції помірно відхилятися від цілі. Проте центральним банкам варто вчасно й рішуче реагувати на ризик тривалого закріплення інфляції вище порогового рівня, щоб уникати надмірних загроз для цінової стабільності. Численні дослідження свідчать, що послідовна й достатньо жорстка монетарна політика не лише запобігає закріпленню інфляції на високих рівнях, а й знижує ризик «рецидивів» цінових сплесків, дає змогу стримати девальвацію національної валюти та зростання виробничих витрат. Короткострокові втрати для економіки внаслідок такої політики повністю нівелюються в середньостроковій перспективі.
Саме тому НБУ навіть в умовах війни прагне зберегти помірну інфляцію й не допустити її тривалого закріплення на двознаковому рівні. Для обмеження цінового тиску Національний банк із середини цього року призупинив цикл зниження облікової ставки та доклав зусиль для збереження стійкості валютного ринку. У разі подальшої реалізації проінфляційних ризиків НБУ готовий реагувати всіма наявними заходами монетарної політики.
Відновлення достатньої дієвості ключової ставки як однієї з передумов переходу до гнучкого інфляційного таргетування.
У червні 2022 року, після часткової адаптації економічних агентів до шоку війни, НБУ повернувся до активної процентної політики, застосовуючи облікову ставку як допоміжний інструмент для стримування тиску на обмінний курс і міжнародні резерви. Втім, в умовах повномасштабної війни реакція ставок за окремими гривневими інструментами на зміни ключової процентної ставки НБУ має свою специфіку порівняно з типовим відгуком.
Ураховуючи це, НБУ у 2023 році запровадив комплекс додаткових заходів, щоб підживити конкуренцію банків за строкові гривневі депозити населення, а надалі, після переходу до циклу пом'якшення політики, – таргетовано стримувати зниження депозитних ставок для забезпечення належного захисту гривневих заощаджень від інфляційного знецінення. Поступово поліпшилася трансмісія монетарних рішень НБУ в дохідності гривневих ОВДП, зокрема, завдяки посиленню координації з Міністерством фінансів України для активізації внутрішнього боргового ринку. Збереження макрофінансової стабільності, зі свого боку, посприяло поступовому відновленню ринкових засад кредитування підприємств, що, зокрема, збільшило швидкість і силу трансмісії в ставки за бізнес-кредитами.
Як результат, з часом дієвість і прогнозованість впливу облікової ставки НБУ на ринкові ставки збільшилася. Цього все ще не достатньо для повноцінного виконання обліковою ставкою ролі основного монетарного інструменту. Проте в поєднанні з іншими монетарними інструментами посилення ролі облікової ставки дало змогу перейти до гнучкого ІТ на виконання стратегічних пріоритетів НБУ.
