ГУ ДПС У СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.04.2020 р. №1763/ІПК/18-28-05-06-23
Головне управління ДПС у Сумській області розглянуло звернення фізичної особи-підприємця [...] від [...] (вх. [...] від [...]) про надання письмової індивідуальної податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (з наступними змінами та доповненнями) (далі за текстом — Кодекс) повідомляє таке.
Щодо порядку застосування реєстратора розрахункових операцій при виконанні операцій «службове внесення» та «службова видача» (питання 1).
Пунктом 6 розділу III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14 червня 2016 року №547, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 року за №918/29050 (далі за текстом — Порядок №547), передбачено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через реєстратор розрахункових операцій з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо такі внесення чи видача не пов’язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання «Z-звіту».
Обов’язкові вимоги до реєстраторів розрахункових операцій, їх технічного обслуговування та ремонту визначаються розділом III Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (з наступними змінами та доповненнями) (далі за текстом — Закон №265).
При цьому, вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року за №199 (з наступними змінами та доповненнями).
Враховуючи приписи Закону №265 та вищевказаних нормативних актів щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій, якщо версія програмного забезпечення реєстратора розрахункових операцій дозволяє автоматично зберігати у пам’яті реєстратора розрахункових операцій інформацію щодо «кінцевого залишку» готівки, після здійснення операції «службове видача», зокрема з метою інкасації коштів, проведення операції «службове внесення» є недоцільним, за умови забезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків.
Щодо можливості зберігання готівки поруч у розташованому сейфі на місці проведення розрахунків (питання 2).
Відповідно до статті 2 Закону №265 місце проведення розрахунків — місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
При цьому суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (пункт 13 статті 3 Закону №265).
Згідно пункту 6 розділу III Порядку №547 через реєстратор розрахункових операцій не проводиться видача готівки, не пов’язана з проведенням розрахунків, якщо така видача здійснюється після виконання «Z-звіту» до реєстрації першої розрахункової операції та (або) до виконання операції «службове внесення».
Тобто у випадку відсутності можливості зберігання всієї суми готівкових коштів у ящику реєстратора розрахункових операцій, частину готівки можна зберігати у сейфі за умови його знаходження на місці проведення розрахунків. При цьому сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків (у ящику реєстратора розрахункових операцій та сейфі) має відповідати сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Одночасно вважаємо за доцільне обумовити таку ситуацію внутрішнім розпорядчим документом, в якому передбачити, що у сейфі, розміщеному на місці проведення розрахунків, має зберігатися лише готівка від реалізації продукції (надання послуг) з використанням реєстратора розрахункових операцій, без проведення операції «службова видача».
Щодо проведення розрахунків із застосуванням електронних платіжних систем засобів за допомогою платіжних систем (інтернет-еквайринг) (питання 3, 4).
Згідно з пунктами 1 та 2 статті 3 Закону №265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані:
— проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
У свою чергу організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає (встановлює) Закон України від 03 вересня 2015 року №675-УІІІ «Про електронну комерцію» (з наступними змінами та доповненнями) (далі за текстом — Закон №675).
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону №675 розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Пунктом 1.9 статті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (з наступними змінами та доповненнями) (далі за текстом — Закон №2346) визначено, що еквайринг — послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі.
Інформація щодо платіжних систем, учасників та операторів послуг платіжної інфраструктури, зареєстрованих в Україні, розміщена на офіційному сайті Національного банку України за посиланням інтернет ресурсу: https://bank.gov.ua.
Згідно абзацу другого пункту 1 статті 13 Закону №675 передбачено, що розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
При цьому, продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (пункт 3 статті 13 Закону №675).
Розділом VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705 (з наступними змінами та доповненнями), встановлено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням електронних платіжних засобів, можуть бути в паперовій та/або електронній формі.
Згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист від 28.11.2019 №57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою електронного платіжного засобу, не є розрахунковим документом у розумінні Закону №265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя електронного платіжного засобу.
Враховуючи викладене вище, у разі якщо споживач розрахувався за товар із застосуванням платіжних карт за допомогою платіжних систем (інтернет-еквайринг) WAYFORPAY, LIQPAY, PORTMONE, FONDY, ПРИВАТ24 та інших аналогічних дозволених (зареєстрованих) в Україні, такі операції продавцем (фізичною особою-підприємцем платником єдиного податку третьої групи, при перевищенні в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень) здійснюються із обов’язковим застосуванням реєстратора розрахункових операцій.
Одночасно слід зазначити, що пунктом 12 статті 9 Закону №265 передбачено, що реєстратор розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
У зв’язку з чим, якщо споживач (громадянин, фізична особа-підприємець, підприємство та/або організація тощо) здійснив оплату товару у готівковій формі та/або із застосуванням платіжних карток за допомогою платіжних систем (інтернет-еквайринг) та такі операції були проведені через зареєстрований належним чином реєстратор розрахункових операцій, при відпуску та/або доставці продукції — реєстратор розрахункових операцій не застосовується, що безпосередньо узгоджується з приписами пункту 1 статті З Закону №265.
Щодо відповідальності за порушення порядку застосування реєстратора розрахункових операцій та проведення розрахунків наведених у питаннях 1-2 запиту (питання 5).
Відповідальність за незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, згідно діючого законодавства передбачена пунктом 1 статті 17 Закону №265 (у вигляді застосування
санкцій відповідним контролюючим органом від 1 гривні при вчиненому порушенні вперше, до 100 відсотків вартості проданих товарів — за кожне наступне вчинене порушення) для юридичних осіб та статтею 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року №8073-Х (з наступними змінами та доповненнями) шляхом накладання адміністративного стягнення від двох (34 гривень) до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 гривень) на осіб, які здійснюють розрахункові операції та посадових осіб платника податків за рішенням суду.
