Національний банк України (далі – Національний банк) розглянув <...> запит від 03.11.2021 вих. №1 про доступ до публічної інформації та в межах компетенції повідомляє таке. <...>
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Національний банк згідно зі статтею 2 Закону України «Про Національний банк України» (далі – Закон про Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 7 Закону про Національний банк та положень статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі – Закон про банки) Національний банк здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз’яснення щодо застосування таких актів.
Так, постановою Правління Національного банку України №267 від 14.07.2006 <...> затверджені Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці (далі – Правила), які визначають вимоги до захисту, зберігання, використання та розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.
Відповідно до пункту 14 глави 3 Правил банки, за запитом уповноважених державних органів та осіб, визначених у частині першій статті 62 Закону про банки, надають у паперовому або електронному вигляді згідно з вимогами, викладеними в додатку до цих Правил.
При цьому при заповненні відповідних колонок додатка до Правил банки керуються вимогами пункту 9 глави 3 Правил, згідно з якими банк на запит державних органів, визначених статтею 62 Закону про банки, розкриває інформацію, що становить банківську таємницю, в обсягах, визначених Законом про банки для відповідного державного органу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 62 Закону про банки інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику:
а) на його запит щодо наявності банківських рахунків;
б) у випадках та в обсязі, визначених Угодою між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA) та іншими міжнародними договорами, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або укладеними на їх підставі міжвідомчими договорами. Порядок розкриття такої інформації встановлюється Національним банком України;
в) на його запит щодо дотримання резидентами встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Виходячи з викладеного, інформація про залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки та призначення платежів за такими рахунками відсутня серед переліку банківської таємниці, яка розкривається банками на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Начальник Управління Юридичного департаменту Національного банку України Віталій ЖУКОВСЬКИЙ