Щодо потреби отримання згоди від суб’єкта господарювання на обробку його персональних даних

Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» (далі — Закон про захист персональних даних) визначено, зокрема, що:
— база персональних даних — іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних;
— володілець бази персональних даних — фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб’єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних у цій базі даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом;
— обробка персональних даних — будь-яка дія або сукупність дій, здійснених повністю або частково в інформаційній (автоматизованій) системі та/або у картотеках персональних даних, які пов’язані зі збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, поновленням, використанням і поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням відомостей про фізичну особу.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону про захист персональних даних використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця бази щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб’єктам відносин, пов’язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб’єкта персональних даних чи відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону про захист персональних даних підставами виникнення права на використання персональних даних є:
1) згода суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних. Суб’єкт персональних даних має право при наданні згоди внести застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних;
2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю бази персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень.
Відповідно до статті 6 Закону про дозвільну систему Реєстр документів дозвільного характеру (далі — Реєстр) — єдина автоматизована загальнодержавна система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання відомостей про видачу документів дозвільного характеру, відмову в їх видачі, переоформлення, видачу дублікатів, анулювання. Реєстр ведуть державні адміністратори та дозвільні органи (центральні органи виконавчої влади).
Порядок формування, ведення та користування Реєстром визначається уповноваженим органом, який є його розпорядником. Тимчасовий порядок формування, ведення та користування реєстром документів дозвільного характеру затверджено наказом Держкомпідприємництва від 18.04.2006 р. №39, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.05.2006 р. за №558/12432 (далі — Наказ).
Згідно з пунктом 2 Наказу Держкомпідприємництво — спеціально уповноважений орган з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, який, зокрема, забезпечує ведення Реєстру та є його розпорядником.
Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» є технічним адміністратором Реєстру, що, зокрема, створює Реєстр, забезпечує його функціонування, має повний прямий доступ до структури єдиної комп’ютерної бази даних Реєстру та відповідає за збереження даних у Реєстрі і захист від несанкціонованого доступу до Реєстру, захист даних від руйнування, технічне навчання адміністраторів.
Указом Президента України від 09.12.2010 р. №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Держкомпідприємництво ліквідовано, а його повноваження передані правонаступнику — Міністерству економічного розвитку і торгівлі України. Тобто, у розумінні Закону про захист персональних даних, Мінекономрозвитку є володільцем зазначеного Реєстру.
Враховуючи викладене, Законом про дозвільну систему надано Мінекономрозвитку, як володільцю Реєстру, дозвіл на обробку персональних даних суб’єктів господарювання, що містяться у зазначеному Реєстрі, для здійснення його повноважень.
У зв’язку з цим, на думку Мінекономрозвитку, немає потреби в отриманні від суб’єктів господарювання згоди на обробку їхніх персональних даних, що вносяться до Реєстру документів дозвільного характеру.
Разом з тим, реалізацію державної політики у сфері захисту персональних даних забезпечує Державна служба України з питань захисту персональних даних, відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. №390/2011. Тому Мінекономрозвитку звернулося до зазначеної служби за додатковими роз’ясненнями вищезгаданого питання.
До питання діяльності операторів потужностей (об’єктів), що здійснюють в Україні діяльність з виробництва та/або обігу харчових продуктів, — чи можуть вони замість декларації про готовність об’єкта до експлуатації або сертифіката подавати державному адміністратору правовстановлюючі документи на нерухоме майно, договір оренди або паспорт прив’язки тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності — зазначимо, що Мінекономрозвитку звернулося за відповідними роз’ясненнями до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерства охорони здоров’я України.