Як ми повідомляли раніше, нещодавно було прийнято Закон №1441, який вносить зміни у Закон про туризм. Одна з позитивних змін - можливість відкрити готель поширюватиметься не тільки на юросіб, а й на ФОП.
Проте ці зміни запрацюють нескоро. Закон №1441 набере чинності 1 січня 2023 року та вводиться в дію через три місяці з дня набрання ним чинності. Як ФОПи надають послуги з проживання зараз і що треба знати, щоб через два роки відкрити готель, читайте далі.
Готельні послуги в законодавстві України
У 2010 році до Закону про туризм були внесені зміни, якими наведені такі поняття як «готель», «готельна послуга» та «аналогічні засоби розміщення».
До цього часу готель пов’язували з підприємствами будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складається з шести і більше номерів та надає готельні послуги з тимчасового проживання з обов'язковим обслуговуванням.
Порядок встановлення категорій готелям та іншим об'єктам, що призначаються для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), визначений у постанові КМУ від 29.07.2009 р. №803. Готелю встановлюється категорія на 5 років.
Тобто готель та інший аналогічний засіб розміщення останні 20 років вважались виключно юрособою.
Готельні послуги: для юросіб та ФОПів
Звісно, код КВЕД 68.20, пов’язаний зі здаванням в оренду нерухомого майна (власного чи у користуванні), активно використовується фізособами-підприємцями при наданні послуг громадянам (у разі відрядження, на місцях відпочинку тощо).
Проте ст. 5 Закону про туризм інші суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг відносить підприємців до суб'єктів, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність.
Отже, коли ми говоримо про туристичний продукт та супутні туристичні послуги, то підприємцям законом дозволено надавати будь-які туристичні послуги, у т.ч. послуги перевезення, послуги розміщення тощо, проте не послуги готелів.
На сьогодні не рідкістю є, коли ФОПи у мережі Інтернет запрошують відвідувачів та туристів у мальовничі міста України та розміщують (тимчасове проживання) у власній чи орендованій нерухомості, які мало чим відрізняються від готельних послуг за якістю та іншими характеристиками, проте називати таку нерухомість готелем та отримувати відповідну категорію, яка дає право розміщувати свої оголошення та запрошувати туристів на міжнародних вебпорталах із вказівкою на кількість зірок, підприємці не можуть.
Таким чином, на сьогодні підприємці не обмежені надавати туристичні послуги з тимчасовим розміщенням у місцях відпочинку. Єдине, що вони не можуть – називати свою нерухомість, де розміщують відвідувачів та туристів, «готелем».
Звісно, у цьому є відкрита дискримінація. Нагадаємо, що згідно зі ч. 1 ст. 55 ГКУ суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Тож з 01.04.2023 року фізособи-підприємці стають повноправними учасниками ринку туристичних та готельних послуг.
Як зазначено у пояснювальній записці нового Закону, внесення змін до Закону про туризм та розширення кола суб'єктів надання готельних послуг покликане створити сприятливі умови для розвитку готельної інфраструктури та сфери туризму, надавши можливість звертатись за встановленням об'єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим об'єктам, призначеним для надання послуг з розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо) відповідної категорії не лише власникам, але і користувачам відповідних об’єктів нерухомості.
Готель як єдиний майновий комплекс
Як завжди, не обійшлось без сюрпризів.
Відтепер готель – це засіб тимчасового розміщення, що складається з шести і більше номерів та в якому суб’єктом господарювання надаються готельні послуги. Види готелів визначаються Кабінетом Міністрів України.
Увага! Забороняється надавати послуги з тимчасового розміщення без наявності свідоцтва про встановлення відповідної категорії (нова редакція ч. 5 ст. 19 Закону про туризм).
А під терміном «засіб тимчасового розміщення» Закон про туризм розумітиме єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення діяльності з надання послуг з тимчасового розміщення.
Термін єдиний майновий комплекс визначений у ЦКУ ту ГКУ, проте прив’язаний до підприємства.
Так, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 191 ЦКУ).
Відповідно до ч. 3 ст. 66 ГКУ єдиний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.
Але відповідно до п. 9 Порядку №803 роботи з оцінювання готелів виконуються відповідно до вимог ДСТУ 4269 «Послуги туристичні. Класифікація готелів». І якщо звернутись до ДСТУ 4269:2003. Послуги туристичні класифікація готелів (29982), про єдиний майновий комплекс у ньому не йдеться. А класифікацію готелів та аналогічних засобів розміщування (далі за текстом для цілей цього стандарту – готелі) за категоріями здійснюють згідно зі загальною характеристикою готелю, яку визначають комплексом вимог до:
- матеріально-технічної оснащеності;
- переліку надаваних послуг;
- кваліфікації персоналу.
Загалом зрозуміло, для чого потрібний час до 2023 року – прийняття цього Закону вимагає й інших змін до чинного законодавства, у т.ч. й до ДСТУ 4269:2003.
Увага! Встановлення об’єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим засобам тимчасового розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо) відповідної категорії, перегляд встановленої категорії здійснюється за заявою суб’єктів господарювання, що надають відповідні послуги. Тобто йдеться як про власників нерухомості, які надають готельні послуги, так і користувачі (за договорами оренди, користування, управління тощо – тут без обмежень).
Хоча тут варто бути обережними – до прав суб'єктів туристичної діяльності віднесено право на встановлення об'єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим об'єктам, призначеним для надання послуг з розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо), власниками яких вони є, відповідної категорії (ч. 1 ст. 24 Закону про туризм). Тобто тут йдеться лише про власників туристичної інфраструктури. Як буде це використано на практиці та чи не завадить це іншим користувачам (не власникам готельних комплексів) отримувати відповідну категорію, покаже час.
Встановлення категорії об’єктів туристичної інфраструктури (готелів, інших засобів тимчасового розміщення, закладів харчування, курортних закладів тощо) здійснюється Державним агентством розвитку туризму (постанова КМУ від від 24.12.2019 р. №1162).
Порядок надання готельних послуг: не дуже істотні зміни
Щодо інших змін, то терміни «послуги з тимчасового розміщення» та «готельна послуга» співзвучні та вказують на дії (операції) з тимчасового розміщення шляхом надання номерів(ів), а також інших послуг, безпосередньо пов’язаних з таким розміщенням. Єдиний момент – для готелів такі пов’язані послуги мають відповідати категорії готелю.
Тож, незалежно від того, як підприємець надає послуги туристам та іншим відвідувачам – готельні чи інші послуги тимчасового розміщення, різниця буде лише у кількості зірок. І при цьому лише наявність таких зірок надаватиме право такому підприємцю назвати свій майновий комплекс «готелем».
При наданні різних комплексів туристичних послуг на території України туроператор чи турагент мають пам’ятати, що готелі та інші засоби тимчасового розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування є істотною умовою договору на туристичне обслуговування (п. 3 ч. 4 ст. 20 Закону про туризм).
Стаття 22 Закону про туризм фактично викладена в новій редакції. Втім, там внесені суто технічні правки, які поширюють вимоги договору на готельне обслуговування на готелі (незалежно від форми власності власників/користувачів). Тобто, якщо ФОП отримає відповідну категорію готелю на власний майновий туристичний комплекс, то такий ФОП має укладати договір на готельне обслуговування зі всіма умовами та наслідками.
Увага! Зміни до Закону про туризм, внесені Законом №1441, не зачіпають ліцензовану діяльність туроператорів.
Загалом ці зміни однозначно є позитивними – підприємці можуть конкурувати на ринку готельних послуг на рівні з юрособами, що неодмінно має посприяти підвищенню якості таких послуг. Проте це не означає, що всі без винятку ФОПи зобов’язані «перетворити» свою туристичну нерухомість на готелі.
Також закон розділяє готелі та засоби тимчасового розміщення. Останні продовжуватимуть існувати та приймати рішення, скоріш за все, власники та користувачі туристичної нерухомості будуть під тиском конкуренції чи на власний розсуд. Втім, важливо буде дочекатись змін: до ДСТУ 4269:2003 та прийняттям відповідного документа КМУ щодо визначення видів готелів. І звісно, інших змін, які планується внести до Закону про туризм законопроєктом №4162.