Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Статтею 87 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-IV (далі — МКУ) передбачено, що декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).
Відповідно до статті 88 МКУ декларант виконує всі обов’язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант також зобов’язаний, зокрема, здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого МКУ та сплатити податки і збори.
Згідно зі статтею 179 МКУ митний брокер виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням особи, яку він представляє, здійснювати будь-які операції, пов’язані з пред’явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення. Пунктом 185.1 статті185 Податкового кодексу встановлено, що об’єктом обкладення ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу. Поняття «постачання послуг» та «постачання товарів» визначено у підпунктах 14.1.185 та 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.
Отже, якщо відповідно до договору митному брокеру виплачується компенсація сум податків та зборів, сплачених ним при розмитненні товарів особою, яку він представляє, то оскільки зазначена операція не є операцією з постачання товарів/послуг, об’єкта обкладення ПДВ у цьому випадку не виникає.
