Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до ст. 1 р. I Закону України від 16 квітня 1991 року №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» зі змінами та доповненнями зовнішньоекономічна діяльність – діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
При цьому, іноземні суб’єкти господарської діяльності – суб’єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження (тобто місцезнаходження офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) такого суб’єкта господарської (зовнішньоекономічної) діяльності), або постійне місце проживання за межами України.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 14.03.2014 №2-рп/2014 (далі – Рішення) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), Постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про проведення загальнокримського референдуму» від 6 березня 2014 року №1702-6/14 (далі – Постанова №1702-6/14).
Постанова №1702-6/14 визнана неконституційною та втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином державна реєстрація суб’єктів господарювання, які зареєстровані відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» та перебувають на обліку в АР Крим, є дійсною.
Отже, не вважається зовнішньоекономічною діяльністю укладення договорів між суб’єктами господарювання, які зареєстровані та перебувають на обліку в Україні та в АР Крим.
