Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755 зі змінами та доповненнями платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ.
Податковий агент зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку — фізособи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені ПКУ. Згідно з п. 8.1. Закону України від 5 квітня 2001 №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зі змінами та доповненнями, банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься у розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься у цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Банки та їхні клієнти мають право передбачати у договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься у цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
