ДПС у Запорізькій області розповідає, що чинним ПКУ передбачено віднесення до платників екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єктів господарювання, які здійснюють «розміщення відходів» в розумінні пп. 14.1.223 ПКУ, як постійного (остаточного) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об'єктах, на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.
Відповідно до пп. 240.1.3 ПКУ підставою для визначення суб'єкта господарювання платником Екологічного податку є здійснення таким суб'єктом розміщення відходів власного виробництва або відходів, отриманих в рамках виконання договорів про розміщення відходів.
Не є платниками Екологічного податку суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п. 240.5 ПКУ), що утилізується.
«Утилізація відходів», в розумінні Закону України від 05.03.1998 №187/98-ВР «Про відходи», полягає у використання відходів як вторинної сировини.
Термін «утилізація відходів», в розумінні Закону України від 20.06.2022 №2320-IX «Про управління відходами», поглинається терміном «відновлення відходів», оскільки сукупність операцій, які застосовуються до відходів в процесі відновлення, передбачає й їх використання в якості палива або іншого виробництва енергії (додаток 1 до Закону №2320).
Таким чином на спеціалізоване підприємство, яке здійснює збирання відходів та тимчасове розміщення їх на власних (орендованих) полігонах із виключною наступною утилізацією (відновленням), поширюється дія п. 240.5 ПКУ за умови, що процес утилізації передбачає механізм використання відходів як вторинної сировини.
Разом з тим за таким спеціалізованим підприємством зберігається обов'язок платника Екологічного податку за відходи, що утворюються в результаті утилізації зібраних ним відходів, як матеріальних, так і енергетичних ресурсів, шляхом захоронення і не передбачає подальшого оброблення (пп. 13 п. 1 ст. 1 Закону №2320).