Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Податківці у підкатегорії 123.02 «ЗІР» зауважили, що з 01.01.2019 набув чинності Закон №2628, яким внесено зміни до порядку оподаткування, в тому числі і в частині туристичного збору.
Обов’язок з прийняття рішень про встановлення місцевих податків та зборів відповідно до п. 12.3 ПКУ покладено на сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (далі – Ради). При прийнятті рішень обов’язково визначаються всі елементи податку або збору, передбачені ст. 7 ПКУ, з дотриманням критеріїв, встановленим розд. ХІІ ПКУ для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПКУ).
Серед передбачених ст. 7 ПКУ елементів туристичного збору, що обов’язково відповідно до пп. 12.4.3 ПКУ визначаються Радами при встановленні податків, у ст. 268 ПКУ, частково або повністю змінено для туристичного збору визначення бази оподаткування, ставок, платників, податкових агентів, порядку обчислення та сплати податкових зобов’язань.
Таким чином для забезпечення умов справляння туристичного збору у 2019 році встановленими ПКУ необхідними умовами, що мають бути реалізованими у рішеннях Рад, є не тільки затвердження ставок Збору, але й запровадження (або не запровадження) авансових внесків, визначення та оприлюднення переліку податкових агентів.
Податкове законодавство складається як із ПКУ, так і нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Кодексу органами місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, за правилами, встановленими Кодексом (п. 3.1 ПКУ).
Зокрема, до повноважень Рад щодо податків та зборів віднесено, зокрема встановлення ставок Збору та визначення переліку податкових агентів зі Збору згідно із ст. 268 ПКУ, яка з 1 січня 2019 викладена у оновленій редакції щодо основних, передбачених ст. 7 ПКУ, елементів туристичного збору.
Рішення органів місцевого самоврядування, які прийняті до 1 січня 2019 року, не відповідають нормам ПКУ за основними елементами туристичного збору.
Таким чином, для забезпечення умов справляння туристичного збору у 2019 році встановленими ПКУ необхідними умовами, що мають бути реалізованими у рішеннях Рад, є затвердження ставок туристичного збору та визначення і оприлюднення переліку податкових агентів.
ПКУ передбачено, у разі якщо Рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковими згідно з нормами ПКУ, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням їх мінімальних ставок (пп. 12.3.5 ПКУ).
