ДПС у м. Києві повідомляє, що платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання) (пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України).
Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком, що справляється за розміщення відходів, є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПКУ).
Суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину, не є платниками податку за розміщення відходів (п. 240.5 ст. 240 ПКУ).
Згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України «Про відходи» від 05 березня 1998 року №187/98-ВР відходи – це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Розміщення відходів – постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов’язані забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких містилася продукція цих підприємств, установ та організацій – суб’єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію (п. «б» ст. 17 Закону №187).
Відведені місця чи об’єкти – місця чи об’єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (абзац шістнадцятий ст. 1 Закону №187).
Відходи є об’єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом (ст. 8 Закону №187).
Отже, тара (упаковка), в якій надходять імпортні товари, що підлягають митному оформленню і подальшій реалізації суб’єктам господарювання та громадянам, не є об’єктом оподаткування екологічним податком за умови, що імпортером укладено зі спеціалізованим підприємством договір про надання послуг зі збирання, заготівлі та утилізації відходів.
Разом з тим у разі розміщення суб’єктом господарювання тари у спеціально відведених місцях чи на об’єктах, розміщених на власних територіях, сплачується екологічний податок.
