Щодо відступлення права вимоги
ДФСУ у листі від 24.02.2017 р. №3894/6/99-99-13-02-03-15 нагадує, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пп. 14.1.255 ПКУ відступлення права вимоги – це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.
При цьому доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Таким чином, якщо відповідно до договору про відступлення права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто відбувається заміна кредитора, то доходу у розумінні ПКУ у нового кредитора не виникає.
Щодо позики
Згідно з пп. 14.1.267 ПКУ позика – це грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов’язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.
Тобто в розумінні ПКУ позику надають виключно фінансові установи або нерезиденти, крім нерезидентів, які мають офшорний статус.
Водночас пп. 14.1.257 ПКУ встановлено, що фінансова допомога – це допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.
Відповідно до п. 162.1 ПКУ платником ПДФО є, зокрема, фізособа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з пп. 163.1.1 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до пп. 165.1.31 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики. Відносини за договором позики регулюються ст. 1046 – 1053 ЦКУ.
При цьому в законодавстві визначаються поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання».
Так, відповідно до ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом з цим строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.
Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ПКУ.