Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит -- сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
* придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
* придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню з Держбюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків установлено ст. 200 Податкового кодексу.
Сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу).
При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а за відсутності податкового боргу -- зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з вищезазначеним пунктом Податкового кодексу, має від’ємне значення, то:
* бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Держбюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України -- сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;
* залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з вимогами п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:
* були зареєстровані як платники ПДВ менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);
* мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Щодо визначення права особи на отримання бюджетного відшкодування у разі придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, то відповідно до ст. 139 Господарського кодексу майнові цінності набувають економічної форми (основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари) у процесі здійснення господарської діяльності.
Зокрема, до основних фондів виробничого і невиробничого призначення законодавством віднесено будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу для мети оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, визначеними абзацом 1 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу (абзац 2 цього пункту).
Дані, наведені у податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (п. 8 р. III Порядку №1492).
При цьому відповідно до п. 146.4 ст. 146 Податкового кодексу придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.
Наказом №205 визначено, що будівництво -- це спорудження нового об’єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об’єктів, виконання монтажних робіт. Об’єкт будівництва -- сукупність будівель і споруд або окремі будівлі і споруди, будівництво яких здійснюється за єдиним проектом. Тобто будівництво є процесом, у результаті якого створюються основні фонди (засоби) або товари.
Відповідно до Інструкції №291 для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначено рахунок 15 «Капітальні інвестиції», для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух об’єктів і майнових комплексів, які віднесено до складу основних засобів, -- рахунок 10 «Основні засоби».
До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року. Зарахування на баланс власного збудованого об’єкта відображається за дебетом рахунка 10 «Основні засоби» та кредитом рахунка 15.
Отже, при визначенні права платника на отримання бюджетного відшкодування враховується наявність майна, що обліковується на рахунку 10 «Основні засоби», незалежно від процесу його отримання (придбання чи спорудження (будівництва) самостійно).