Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку відображення у податковому обліку з податку на прибуток підприємств і ПДВ операцій з безнадійної дебіторської заборгованості за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, та керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.
Правові наслідки припинення зобов'язання регламентовані главою 50 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).
Відповідно до статті 605 ЦКУ зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Згідно зі статтею 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (1095 днів).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.
При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Під безнадійною заборгованістю розуміється заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (підпункт "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
Щодо податку на прибуток підприємств
Згідно з пунктом 44.2 статті 44 розділу II ПКУ для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом III та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.
Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резерву сумнівних боргів, визначено нормами пункту 139.2 статті 139 розділу III ПКУ.
Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів (підпункт 139.2.1 пункт 139.1 статті 139 розділу III ПКУ).
Також фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ (підпункт 139.2.2 пункту 139.1 статті 139 розділу III ПКУ).
Пунктом 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 N 237 (далі - П(С)БО N 10), визначено, зокрема, що у разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.
Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.
Таким чином, у разі списання дебіторської заборгованості, яка відповідає / не відповідає ознакам, встановленим підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ, щодо якої не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з підпунктом 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 розділу III ПКУ підлягає збільшенню на суму списаної заборгованості.
При цьому зменшення фінансового результату відповідно до підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 розділу III ПКУ здійснюється лише на суму дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ, чинним на дату її списання, незалежно від того, чи створено резерв сумнівних боргів за такою заборгованістю.
Слід зазначити, що сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою (підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
Враховуючи вимоги підпункту 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 розділу III ПКУ, платник податку на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги особам, що не є платниками податку, та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX ПКУ, крім безповоротної фінансової допомоги, перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 розділу III ПКУ, збільшує фінансовий результат податкового (звітного) періоду.
Щодо податку на додану вартість
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Правила формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ встановлено статтями 187 і 198 розділу V ПКУ.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ за операцією з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У разі попередньої оплати товарів/послуг, які у межах терміну позовної давності не були поставлені, факт придбання таких товарів/послуг, як це передбачено пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ, відсутній та відповідно платник податку втрачає право на податковий кредит, попередньо сформований за операцією з придбання таких товарів/послуг.
Разом з цим слід зазначити, що Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року N 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" (далі - Порядок N 569).
Починаючи із дати запровадження Системи електронного адміністрування ПДВ на постійній основі, а саме з 01.07.2015, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних здійснюється виключно у межах реєстраційної суми, яка обчислюється за формулою, встановленою пунктом 2001.3 статті 2001 розділу V ПКУ та пунктом 9 Порядку N 569.
З огляду на положення пункту 2001.3 статті 2001 розділу V ПКУ та пункту 9 Порядку N 569 реєстраційна сума, у тому числі сума ПДВ за отриманими податковими накладними (∑НаклОтр), обраховується на підставі документів (податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних), складених починаючи з 01.07.2015.
Водночас коригування платником податкового кредиту на підставі бухгалтерської довідки на розмір реєстраційної суми не впливає.
Пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).
Враховуючи викладене, у разі, якщо платник податку - покупець здійснив попередню оплату за товари/послуги та сформував податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від платника податку - постачальника податкової накладної, складеної ним до 01.07.2015, але такі товари/послуги у межах терміну позовної давності не були поставлені, то у податковому періоді, в якому відбувається списання безнадійної дебіторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати таку суму податкового кредиту. У даному випадку зменшення суми податкового кредиту здійснюється на підставі бухгалтерської довідки.
У разі, якщо платник податку - покупець здійснив попередню оплату за товари/послуги та сформував податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від платника податку - постачальника податкової накладної, складеної ним після 01.07.2015 та зареєстрованої в ЄРПН, але такі товари/послуги у межах терміну позовної давності не були поставлені, то у податковому періоді, в якому відбувається списання безнадійної дебіторської заборгованості, платнику податку - покупцю необхідно нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ за правилами, визначеними пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ.
Поряд з цим інформуємо, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II ПКУ).