Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Первісна вартість об’єкта основних засобів формується за рахунок витрат, визначених у п. 146.5 ст. 146 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), до яких, зокрема, належать реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням/отриманням прав на об’єкт основних засобів.
Згідно зі ст. 231 р. VII ПКУ юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що відповідно до статті 232 ПКУ є об’єктами оподаткування, є платниками збору за першу реєстрацію транспортного засобу. Зазначений збір сплачується фізичними та юридичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів (ст. 237 ПКУ).
Пунктом 7 ст. 1 та пунктом 6 ст. 2 Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», зі змінами та доповненнями, передбачено, що при набутті права власності підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, фізичними особами на легкові автомобілі, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) у підрозділах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, вартість таких автомобілів виступає об’єктом оподаткування збором на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Зазначений збір сплачується відповідно до Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року N1740, зі змінами та доповненнями (далі — Порядок), згідно з п. 12 якого платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торговельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених пунктом 12 Порядку, сплачується у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торговельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість (п. 13 Порядку).
При цьому органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору (п. 14 Порядку).
Відповідно до п. 3 р. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», зі змінами та доповненнями, з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок).
З огляду на це, сплата зазначеного внеску, а також збору за першу реєстрацію транспортного засобу є обов’язковими для проведення реєстрації транспортних засобів. Таким чином, витрати на сплату єдиного внеску та збору за першу реєстрацію транспортного засобу, понесені платником податку під час придбання об’єкта основних засобів, повинні включатися до первісної вартості такого об’єкта.
