Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
ДФСУ у листі від 25.01.2017 р. №1468/6/99-99-15-02-02-15 нагадує, що відповідно до пп. 14.1.3 ПКУ у редакції, чинній до 01.01.2017 р., амортизація – це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Згідно з п. 138.3.1 ПКУ, розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до НП(С)БО або МСФЗ з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 ПКУ, пп. 138.3.2 - 138.3.4 ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, визначені НП(С)БО, крім «виробничого» методу.
Відповідно до пп. 138.3.2 ПКУ витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування.
Термін «невиробничі основні засоби» означає основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.
Тобто для цілей оподаткування амортизація основних засобів нараховується у разі їх експлуатації при здійсненні господарської діяльності платника податку.
Отже, оскільки основні засоби, які знаходяться на капітальному ремонті чи на консервації, підпадають під визначення «невиробничі основні засоби» згідно з пп. 138.3.2 ПКУ, амортизація таких основних засобів у податковому обліку відповідно до п. 138.3 ПКУ не нараховується.
