ДФСУ у листі від 03.10.2017 р. №2115/6/99-99-155-02-02-15/ІПК нагадує, що відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ об’єктом обкладення податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства згідно з НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до ПКУ.
Підпунктом 140.5.11 ПКУ встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується платником податку на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь:
- осіб, що не є платниками податку (крім фізичних осіб),
- та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0% згідно з п. 44 підрозділу 4 розділу XX ПКУ.
Цивільно-правова відповідальність є однією з форм (видів) юридичної відповідальності, суть якої полягає у примусовому впливі на порушника цивільних прав та обов’язків шляхом застосування щодо нього санкцій, які тягнуть за собою додаткові невигідні майнові наслідки, котра передбачена нормами ЦКУ та інших актів цивільного законодавства.
З урахуванням ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною третьою ст. 14 ЦКУ виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Враховуючи зазначене, для цілей визначення різниць відповідно до пп. 140.5.11 ПКУ враховуються штрафні санкції, нараховані у межах цивільно-правових договорів, укладених з іншими суб’єктами господарювання згідно з нормами цивільного законодавства. Штрафні санкції, призначені державними органами за порушення вимог іншого законодавства, для визначення таких різниць не враховуються.
