Пленум ВССУ з питань розгляду цивільних та кримінальних справ узагальнив практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва).
1. Суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема:
— про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки;
— про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво;
— про відшкодування витрат на будівництво, здійснене на земельній ділянці, яку особі не було відведено;
— про знесення самочинно збудованого нерухомого майна;
— про зобов’язання особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, провести відповідну перебудову;
— про стягнення витрат, пов’язаних із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
2. Право власності у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв’язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. Визнання права власності на незавершений об’єкт самочинного будівництва не допускається.
3. Визначено, що слід вважати самочинним будівництвом при розгляді зазначеної категорії справ.
4. Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об’єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування, а також відповідні інспекції Держархбудконтролю — з позовом про знесення самочинно збудованих об’єктів містобудування (у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень).
5. Не може бути застосовано правила ст. 376 ЦК при вирішенні справ за позовами:
— про визнання права власності на самочинно переобладнані квартири в багатоквартирних будинках різних житлових фондів;
— про визнання права власності на самочинно збудовані тимчасові споруди;
— про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ганок, веранда, мансарда тощо).
6. При розгляді зазначеної категорії справ судам слід мати на увазі, що спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями Держархбудконтролю у межах їхніх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу.
7. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, можливе лише за умови, що є неможливою перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
8. Враховуючи, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об’єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва.