Як ми повідомляли раніше, сьогодні, 5 вересня, Верховна Рада планує розглядати у другому читанні законопроект 4646-д "Про внесення змін до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (щодо удосконалення деяких положень)"*. Планується, що закон, який буде створено на підставі цього законопроекту, набере чинності з 1 січня 2018 року (крім абзаців шостого і сьомого пункту 12 розділу І, які стосуються оприлюднення фінзвітності. Вони наберуть чинності з 1 січня 2019 року).
*UPD Верховна Рада завершила вечірнє засідання 5 вересня, так і не розглянувши законопроект №4646-д. Наступне засідання ВРУ відбудеться у четвер, 7 вересня.
Зміна термінології
Деякі терміни, визначені ст. 1 Закону про бухоблік, зазнають змін. Частина цих змін є «косметичними» і мають на меті приведення цього Закону у відповідність до чинного законодавства. Але деякі з них є дуже важливими. Зокрема, додаються такі нові терміни:
Доходи і витрати. Витратами визнаватиметься зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). А доходами — збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Як бачимо, в цілому ці визначення схожі на ті, що й раніше містилися у стандартах бухобліку (див., наприклад, п. 5 П(С)БО 15 та п. 6 П(С)БО 16). Але ось згадки про зменшення або збільшення економічних вигід в зв’язку із визнанням доходів та витрат в цих стандартах раніше не було. Втім, сподіваємося, що це не вплине на порядок їх визнання.
Поруч вводиться і термін «чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг»)» – це дохід, що визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (у т.ч. платежів від оренди об’єктів інвестиційної нерухомості) наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. Цей показник дуже важливий (ми про нього ще згадаємо нижче).
Таксономія фінансової звітності. Вводиться склад статей і показників фінансової звітності та її елементів, які підлягають розкриттю. Як передбачається, таксономія фінансової звітності затверджується Мінфіном.
Ще одна новація – це введення в Законі про бухобліку адреси, де шукати ті терміни, які у ньому надалі згадуватимуться, але визначення яких в цьому Законі немає. Тепер інші терміни для цілей цього Закону використовуються у значеннях, визначених НП(С)БО, НП(С)БО в державному секторі та МСФЗ, введеними в дію відповідно до законодавства, залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством!
Принципи бухобліку
З 10 принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності залишилося 7. Так, зникли принципи обачності, історичної (фактичної) собівартості та періодичності.
Водночас додано норму, за якою до бухобліку і фінзвітності можуть застосовуватися інші принципи, визначених міжнародними стандартами або НП(С)БО, або НП(С)БО в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.
Класифікація підприємств
До ст. 1 Закону про бухоблік додали два нові визначення.
До підприємств, що здійснюють діяльність з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, належать підприємства, які здійснюють діяльність з геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки, родовищ корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування корисних копалин загальнодержавного значення, та/або виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції щодо корисних копалин загальнодержавного значення, та/або транспортування трубопроводами ( у тому числі з метою транзиту) вуглеводнів та хімічних продуктів.
Підприємства, що становлять суспільний інтерес, — підприємства емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до біржових торгів, банки, страховики, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи (крім інших фінансових установ та недержавних пенсійних фондів, що відносяться до мікропідприємств та малих підприємств) та підприємства, які відповідно до цього Закону належать до великих підприємств.
Зверніть увагу: підприємство, що становить суспільний інтерес, зобов’язане утворити бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером, до складу якої входить не менше двох осіб! Ця вимога не поширюється на недержавні пенсійні фонди та інститути спільного інвестування.
А головним бухгалтером підприємства, що становить суспільний інтерес, може бути призначена особа, яка має повну вищу економічну освіту, стаж роботи у сфері фінансів, бухгалтерського обліку та оподаткування не менше трьох років, не має непогашеної або незнятої судимості за вчинення злочину проти власності та у сфері господарської діяльності. Інші вимоги до головного бухгалтера підприємства, що становить суспільний інтерес, можуть бути визначені законом.
Також в ст. 2 Закону про бухоблік додано класифікацію підприємств (крім бюджетних установ). Тепер усі підприємства можуть належати до мікропідприємств, малих, середніх або великих підприємств.
|
За проектом Закону №4646-д |
За ст. 55 ГКУ |
|
Мікропідприємствами є підприємства, показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом з таких критеріїв:
|
Суб’єктами мікропідприємництва є юрособи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ. |
|
Малими є підприємства, які не відповідають критеріям для мікропідприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом з таких критеріїв:
|
Суб’єктами малого підприємництва є: юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ. |
|
Великими є підприємства, які не відповідають критеріям для середніх підприємств та показники на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом з таких критеріїв:
|
Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ. |
|
Середніми є підприємства, які не відповідають критеріям для малих підприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом з таких критеріїв:
|
Інші суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва. |
Для визначення відповідності критеріям, зазначеним в євро, застосовується офіційний курс гривні щодо іноземних валют (середній за період), розрахований на підставі курсів Нацбанку, що встановлювались для євро протягом відповідного року. Скоріш за все, як і раніше, для цього буде застосовуватися середньорічний курс НБУ для євро (про який зараз є згадка у ст. 55 ГКУ). При цьому встановлено два зауваження:
1) новоутворені підприємства під час визначення відповідності критеріям застосовують показники на дату складання річної фінансової звітності. Тобто, у першому звітному періоді (яким вважається рік з дати початку створення підприємства до 31 грудня) нові підприємства вперше визначатимуть, до якої категорії вони належать, за результатами власної діяльності в такому році;
2) якщо підприємство однієї з наведених категорій за показниками річної фінансової звітності протягом двох років поспіль не відповідає наведеним критеріям, воно відноситься до відповідної категорії підприємств. Отже, передбачено можливість автоматичного переходу з однієї категорії підприємств до іншої. Але такий перехід можливий протягом двох років – тобто, наприклад, якщо у одному році велике підприємство відповідає критеріям середнього, статус середнього підприємства воно отримає лише в наступному звітному році, і то якщо відповідатиме критеріям середнього підприємства за показниками фінзвітності такого року.
Питання, яке хвилює багатьох: а навіщо вводити до Закону про бухоблік класифікацію підприємств за розмірами? Адже вона вже існує у ст. 55 ГКУ?
Тому що форма і зміст фінзвітності, яку складають підприємства, напряму залежить від їх розміру. А в ст. 55 ГКУ наведена класифікація не підприємств, а суб’єктів підприємництва. І лише завдяки роз’ясненням від Мінфіну та ДФСУ ми зараз вважаємо що ці терміни мають однакове значення. Тепер таку невідповідність буде усунено.
Втім, не просто так.
По-перше, зверніть увагу, результати діяльності за рік у підприємств тепер визначатимуться не у сумі доходу від будь-якого виду діяльності, а у сумі чистого доходу від реалізації товарів, робіт, послуг. Це призвело до зменшення вартісного критерію перебування в тій чи іншій категорії підприємств. Втім, як передбачено Перехідними положеннями до коментованого законопроекту, в разі його прийняття, КМУ у 6-місячний термін має розробити і внести до ВРУ проект закону щодо приведення у відповідність із ним положень ГКУ в частині критеріїв віднесення суб’єктів господарювання до мікропідприємництва, малого, середнього або великого підприємництва.
По-друге, в оновленій редакції ст. 14 Закону про бухоблік зазначено вимоги щодо подання і оприлюднення фінзвітності.
З 01.01.2018 р. підприємства, що становлять суспільний інтерес (крім великих підприємств, які не є емітентами цінних паперів), публічні акціонерні товариства, суб’єкти природних монополій на загальнодержавному ринку та підприємства, які здійснюють діяльність з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, зобов’язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком на власній веб-сторінці (у повному обсязі) та іншими шляхами у випадках, визначених законодавством.
І ще дві норми, які працюватимуть з 01.01.2019 р.:
1) великі підприємства, які не є емітентами цінних паперів та середні підприємства зобов’язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на власній веб-сторінці (у повному обсязі);
2) інші фінансові установи, що відносяться до мікропідприємств та малих підприємств зобов’язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на власній веб-сторінці (у повному обсязі).
Отже, належність до певних категорій підприємств означатиме не тільки те, за якою формою звітувати, а й наявність чи відсутність обов’язку проходити щорічну аудиторську перевірку такої фінансової звітності, та обов’язку оприлюднювати їх результати в Інтернеті, на власній веб-сторінці!
Наслідки помилок в первинних документах і в регістрах бухобліку
Статтю 9 Закону про бухоблік пропонується доповнити наступними нормами:
- неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про:
- дату складання документа,
- назву підприємства, від імені якого складено документ,
- зміст та обсяг господарської операції тощо;
- права і обов’язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.
Такі норми призвані захистити інтереси сторін господарської операції перед будь-якими контролюючими органами.
Консолідована фінзвітність
Зараз, згідно з чинною редакцією ст. 12 Закону про бухоблік, підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції зобов'язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність. Законопроектом пропонується надати деяким з таких підприємств вибір.
Підприємства, що контролюють інші підприємства (крім підприємств, що становлять суспільний інтерес), зможуть не подавати консолідованої фінансової звітності, якщо разом із контрольованими підприємствами їх показники на дату складання річної фінансової звітності не перевищують двох з таких критеріїв:
- балансова вартість активів — до 4 мільйонів євро;
- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — до 8 мільйонів євро;
- середня кількість працівників — до 50 осіб.
Фінзвітність за міжнародними стандартами
Зараз зобов’язані складати фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами лише публічні акціонерні товариства, банки, страховики, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається КМУ (відповідний перелік видів діяльності передбачено в п. 2 Порядку №419).
Законопроектом пропонується визначити цей перелік в самому Законі і зазначити, що цей обов’язок покладається на підприємства, що становлять суспільний інтерес (див. визначення, наведене вище), публічні акціонерні товариства і підприємства, які здійснюють діяльність з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення.